Головна         Про центр         Контакти


 
Події та коментарі

Хроніка діяльності центру

Видання центру

Твори Дмитра Донцова

Д.Донцов: постать та інтерпретації

Традиція Вісниківства

Ідея націоналізму: основи та філософія

Український націоналістичний рух: історія та історіософія

Націоналізм у світі

Актуальні проблеми націоналізму: націоцентрична аналітика

Християнство і націоналізм

Меч духовний: полеміка

Мовами світу

Архів статей

Архів відео
Традиція Вісниківства
Національний сенс туги, радості і жаху в поезії Тараса Шевченка

Петро ІВАНИШИН
доктор філологічних наук, професор

Проникненню в сутність художнього мислення й образного універсуму Тараса Шевченка сприяє опертя наукового розуму на гносеологічний потенціал герменевтики та національно-екзистенціальної методології. З цих теоретичних позицій літературно-герменевтичне мислення, притаманне генію, постає перед нами як осмислювальне розмірковування, буттєвий процес ейдологічного типу, що володіє глибинною витлумачувальною спроможністю – осягнення істини/сенсу національного буття за допомогою звертання до сущого, прозріння в суще, розкривання буття сущого, зрештою, становлення буття в художньому творі.


"Птах високого лету". Леонід Мосендз: від світогляду до творчості

Станіслав ФЕДОРЧУК
м. Донецьк

"Чи ж не є обов’язком великого серця ширити правду до крайніх меж землі, щоб і та правда стала нарешті невідлучним складником вічності?".


Теорія інтертекстуальності: метакритичні аспекти

Петро ІВАНИШИН

Теорія інтертекстуальності належить до тих інтерпретаційних стратегій, котрі, зародившись у другій половині ХХ ст., все ще використовуються в новітній науці про літературу з достатньою інтенсивністю. Однак цим використанням не завжди притаманне критичне осмислення методологічних основ міжтекстового підходу, його сильних та слабких сторін, що на рівні дослідницького праксису загрожує тими чи іншими абераціями літературної дійсності.


Теорія О. Шпенглера у М. Хвильового

Ростислав ЄНДИК

В українській літературі останніх десятиріч щораз більш помітні впливи західно-европейської історіософії та філософії. З цього погляду до наймаркантніших постатей належить безперечно М Хвильовий, чолова постать нашого повоєнного письменства. Можна сперечатися, чи сильні волюнтаристичні акценти в нього, передусім у романі «Вальдшнепи» постали під впливом Ф. Ніцше, чи ідеології Д. Донцова, чи врешті є вони простим сприйняттям тієї бур’яної епохи, як йшла вона, як проходила, як гриміла довкола нього, – якщо вживемо його прекрасних висловів, та викликала в ньому такі, а не інші почуття, образи та ідеї, – незаперечним фактом залишаються подібності з автором «Так мовив Заратустра» в їх найяскравішому вислові: «Сильному дорогу!»...


Між Шельменком і Кочубеєм, або Про українську культуру в фатальному колі примітивності та занепаду

Олег Баган
Науково-ідеологічний центр ім. Дмитра Донцова

Публікуючи до 115-річного ювілею Євгена Маланюка, який минув у лютому ц.р., статтю визначного письменника і культурного мислителя, ми спробували вибрати саме такий матеріал, який би найточніше і найгостріше характеризував проблематику і концептуалістику його творчості. Безумовно, що центральною за болючістю темою як лірики, так і есеїстики Є.Маланюка була тема фатальної хвороби українства – малоросійства.



Осмислення мистецтва у вісниківців та Ганса Зедльмаєра: герменевтичні паралелі

Петро Іванишин

Чимало дослідників в Україні та за її межами вже тривалий час говорять про потребу оновлення сучасної теорії літератури, поглиблення й увиразнення її методологічних основ. Про це свідчать, наприклад, праці Ж.Рюс, І.Фізера, Дж.Каллера, Д.Уффельман, К.Шрам, К.М.Богдаля, С.Мітосек, В.Дончика, М.Наєнка, Г.Сивоконя, А.Бужинської, М.П.Марковського, Г.Клочека, Т.Бовсунівської та ін. Передчасне віщування деякими постструктуралістами смерті теорії змінилось більш конструктивними пошуками у сферах когнітивної поетики, аксіології, нового історизму, націологічних студій, постколоніалізму, компаративізму та ін. Упевнено розвивається також і найдавніша та найавторитетніша гуманітарна методологія – герменевтика, котра повновладно актуалізує потребу звернення до класичного, традиціоналістичного теоретичного досвіду.



Права політична філософія
(Вісниківство і український націоналізм)

Олег Баган
Науково-ідеологічний центр ім. Дмитра Донцова

Права політична філософія
(Вісниківство і український націоналізм)

[Післямова Олега Багана до книги “Національні лідери Европи: ідеологічні портрети”. – “Відродження”, 2011.]

Український націоналізм як цілісна ідеологія та система стратегічних політичних дій сформувався доволі пізно, порівняно з націоналізмами інших народів Европи. Лише у міжвоєнну добу в Україні з’явився бойовий, наступальний націоналістичний рух, яскраві й цілеспрямовані постаті публіцистів волюнтаристського ґатунку, з традиціоналістським мисленням. У той час українцям довелося наздоганяти у справі розбудови нації, зміцнення її державницьких струменів та героїчних зусиль, повторювати той націобудівний процес, який, кожен по-своєму, але типологічно подію, здійснити протягом 18-го ст. всі бездержавні європейські народи.


Він писав, щоб нас було більше,
Або десять новел старшини Армії УНР

Василь ШКЛЯР

Ця книжка змінила чи майже перевернула моє уявлення про вітчизняну літературу 20 – 30 років минулого сторіччя. Ця книжка примусила по-новому глянути на усталену обойму хрестоматійних імен, на ієрархію класичних авторів.

Леонід Мосендз. “Людина покірна (Homo lenis)”, видана торік Організацією Українських Націоналістів (б) та Центром національного відродження ім. Степана Бандери. Видана вперше у незалежній Україні, хоч побачила світ у Львові ще 1937-го, а потім ще раз вийшла друком у Вінніпезі 1951-го. Це збірка новел про Національно-визвольну боротьбу українців того періоду, який багато істориків досі називають громадянською війною. Так, ніби не чужоземна орда посунула на Українську Народну Республіку, а самі українці зчепилися між собою у герці за справу Леніна-Троцького.


Євген Маланюк про російську літературу

Олег Баган

Євген Маланюк належить до числа найпроникливіших поціновувачів художньої літератури в українській культурі. Його мисленню властиві широта культурологічних узагальнень, витончений художній смак, уміння вловлювати ментальні нюанси творчості. Як відомо, Є. Маланюк в основному формувався вже на еміграції, після 1920 р., в середовищі письменників-вісниківців, на світоглядних принципах вольового націоналізму. Як літературний критик і мислитель він зазнав значного впливу Дмитра Донцова. Однак письменник, вихований в системі російської імперської освіти, перейнятий ритмами розвитку модерної російської культури, постійно звертався у своїй есеїстиці, на відміну від інших вісниківців, до російської літератури, оригінально інтерпретував її.


Політика і література: досвід вісниківства

Дмитро Дроздовський

Рослиною, що вирвана з корінням
Ударами важких вітрів азійських,
Котилась Русь, як перекотиполе,
Чіпляючись останніх рубежів,
Де під орлами Риму виростали
Священним пругом ґотиків струнких
Навік опанцеровані народи

(Є. Маланюк).

Поетична візія Є. Маланюка, винесена в мотто до статті, доволі незвична — незвична, оскільки маркує Русь як «перекотиполе», як рослину, «вирвану з корінням… Звичайно, хто добре знає творчість Маланюка, обізнаний із досить непростим ставленням його поетичного суб’єкта до концепту «Русь»...



Юрій Липа: Українська Доба В-во "Народний Стяг" Варшава 1936.

По прочитанні сеї "Української Доби" передусім лишається враження рідкої безпринципности і цілковитої заплутаности автора.

Сталий спіробітник "Вістника" і ЛНВ-ка від 1922р., не покидаючи його, одним скоком стає по стороні всіх його противників – порядніших від нього, бо одтвертих. І запозичивши від них аргументацію, симпатії і антипатії, створює з того всього каламутну мішанину перехресних поглядів і теорій, згодною лише виразною тенденцією: зискати собі "загальне признання", хоч би й ціною заперечення і перекривлення всіх тих ідей, прихильником яких він був від 1922 року...



Юрій Липа і Дмитро Донцов: змагання ідей чи особистостей?

Олег БАГАН ,
кандидат філологічних наук, доцент,
Дрогобицький державний педагогічний університет
ім. І.Франка

Тема стосунків Д.Донцова з Ю.Липою є однією зі складних, контроверсійних при вивченні мегатеми вісниківства в українському літературознавстві. На жаль, в нашій науці склалася вже ціла традиція дивитися на ці взаємостосунки крізь призму ліберальних критиків повоєнної доби (Ю.Шереха-Шевельова, Ю.Косача, Ю.Лавріненка, І.Багряного та ін.), які ведучи стратегічну кампанію на знищення, дискредитацію вісниківської традиції в українській літературі, навмисне підсвітлювали конфлікт двох особистостей, як нібито "світоглядний", "етапний" і "неуникненний" для вісниківського середовища. Ситуація змальовувалася так, наче б то "примітивний", "волюнтаристський", "тиранічний" Д.Донцов загалом заважав творити письменникам, які друкувалися на сторінках редагованих ним ЛНВ і "Вісника"...


„Мистецтво для нації” – естетична концепція вістниківців

Оксана СЕРЕДА

(за матеріалами журналу „Вістник” (1933–1939 рр.)

Проаналізовано блок мистецтвознавчих публікацій часопису „Вістник” і розкрито основні принципи націоналістичної теорії вістниківців про мистецтво, вивчено їхні підходи до оцінки якості мистецької творчості.

Ключові слова : вістниківці, естетика, мистецтво, національна ідея, критична стаття...



Відгуки вісниківського неоромантизму у творчості Зореслава

Олег БАГАН

Творчість Зореслава (Степана Сабола, 1909-2003) вже отримала суттєве сучасне наукове прочитання, постать письменника визначена в історії української літератури Закарпаття як особливо впливова, показова з огляду на її могутній талант, художню й ідейно-проблемну поліфонічність, високу культурну школу [12; 7; 5; 13]. Однак ще не до кінця вивченим залишається питання про ідейно-естетичні джерела його поетичної творчості, про головні тенденції в культурі Західної України й еміграції міжвоєнної доби...



Творчий неспокій Юрія Бачі:
у пастках і на межі

Петро ІВАНИШИН ,
доктор філологічних наук,
Науково-ідеологічний центр ім. Д.Донцова

Спішимо, спішимо від батьківської хати
у новіші краї, у новіші часи.
Мабуть, так і до нас починали шукати:
хто нового добра, хто нової краси.

Петро Скунць (“Ровесникам”)

Повновартісне вивчення творчості словацького україніста та письменника Юрія Бачі, очевидно, ще попереду, не зважаючи на те, що фаховому українському читачеві вже віддавна відомі окремі вагомі його публіцистичні, наукові та художні твори...



ЛЕОНІД МОСЕНДЗ

Євген Маланюк

(В п'яту річницю смерти)

Громадянство знає Леоніда Мосендза як новеліста, повістяра й поета, постійного й видатного співробітника ЛНВ — "Вісника".

Письменник виразно-точного, аж дещо „математичного" стилю, звернув він на себе увагу перш за все своїми новелами, які либонь і залишилися його питомою формою, хоч книга його поезій „Зодіяк", як і широко запроєктовані, на жаль, не докінчені повісті („Засів") займають в нашій літературі цілком визначене й визначне місце. Не чужа була Моеендзові й публіцистика, датована переважно останніми роками його життя...



Історіософські концепції Леоніда Мосендза в контексті розвитку ідеології й естетики вісниківства

Олег Баган

Важливою теоретичною й методологічною засадою при трактуванні явища вісниківства в українській культурі є розуміння кардинальної світоглядної й моральної відмінності нової націоналістичної генерації, яка сформувалася в Україні у процесі Національної Революції 1917-20 рр. і домінувала в західноукраїнському та еміграційному суспільному житті впродовж міжвоєнного і воєнного періоду (1920-1940-і рр.)...



Історіософсько-культурологічні візії Євгена Маланюка

Олег БАГАН, Іван МАЯКОВСЬКИЙ

„Євразія є тією самою шахівницею, на якій у майбутньому розіграється боротьба за глобальну гегемонію”. Так 1997 року один з провідних аналітиків сучасних геополітичних процесів Збіґнев Бжезинський схарактеризував велику цивілізаційну тенденцію у книзі „Велика шахівниця: головні цілі американської політики”. У поняття „велика шахівниця” він вклав розуміння процесів, що відбуваються на Євразійському континенті, де споконвіку вирішувалися кардинальні питання світової цивілізації. Серед істин, які доносить автор читачу, є думка про особливе стратегічно сприятливе розташування України, яке може вдало використовуватися, для осягнення певної переваги у цій боротьбі...



Хвильовизм і вісниківство як вияв національної тотожности

Л.Т.Сеник

Розглянуто два явища українства – хвильовизм і вісниківство, їх спорідненість і відмінність, зумовлені локальнми політичними особливостями, естетичними та ідеологічними тенденціями і творчими можливостями учасників культурно-духовного процесу цього періоду. Характерною особливістю цих явищ було виразне антиколоніяльне спрямування проти більшовицького тоталітаризму та польської окупації, виражені в художній творчости вісниківців, а на Наддніпрянській Україні найвиразніше у ваплітянців з метою здобуття власної державности...



Естетичні погляди Уласа Самчука

Ірина РУСАК
(Вінниця)

Різноманітна художня і публіцистична діяльність У. Самчука була зумовлена динамікою суспільних процесів, необхідністю всебічно висвітлювати плин і зміни історичної ситуації, а також унікальним талантом митця. Із найбільшою мірою аналітичності розмірковував він про ідеологічну й естетичну природу української нації, самоусвідомлення якої могло розвиватися тільки в процесі напруження інтелектуальних сил. У цій статті основна увага буде зосереджена на естетичних поглядах письменника, оскільки культура і мистецтво, в тому числі й словесне, за його історіософською концепцією, повинні відігравати трансформуючу роль у суспільстві...



Поміж «стилетом і стилосом»: ідейно-естетична взаємодія упівської і «вістниківської» поетичних генерацій

ЯРЕМЧУК Ірина Володимирівна
доцент кафедри української літератури ім .акад. М.Возняка
кандидат філологічних наук
Львівський національний університет імені Івана Франка

Якщо ідеологічне успадкування проводом ОУН-УПА ідей українського націоналізму від Дмитра Донцова не викликає жодних сумнівів, то тема ідейно-естетичного перегуку поезії УПА із творчістю вісниківців окремо раніше не розглядалася, окрім нашої монографії [12], де функціонує в межах окремих зіставлень. Однак вперше була артикульована у виданні, причетним до якого був сам Дмитро Донцов, - 1954 року. Маємо на увазі книгу Ю.Русова «Поезія визвольних змагань», до якої Донцов написав передмову, що була першою літературно-критичною студією про поезію УПА...



Героїчний тип національної присутності у творчості Леоніда Мосендза

Петро ІВАНИШИН ,
доктор філологічних наук, професор,
Науково-ідеологічний центр ім. Д.Донцова


Люди взагалі не люблять наказувати. Наказують лише боги й герої. Та й то ці останні ще мусять вчитися того божеського мистецтва…

Леонід Мосендз

Художня творчість Леоніда Мосендза – яскравий приклад творчості письменників-вісниківців, творців самобутньої і потужної літературної течії міжвоєнного періоду, очевидно, найвизначнішої в тогочасному українському письменстві, яка відзначалася високою ідейністю і не менш високою естетичністю...




(1883 – 1973)













Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова
Роwеrеd bу Аgеd Prоgrаmmеr SіMаn СMS 1.4