Головна         Про центр         Контакти


 
Події та коментарі

Хроніка діяльності центру

Видання центру

Твори Дмитра Донцова

Д.Донцов: постать та інтерпретації

Традиція Вісниківства

Ідея націоналізму: основи та філософія

Український націоналістичний рух: історія та історіософія

Націоналізм у світі

Актуальні проблеми націоналізму: націоцентрична аналітика

Християнство і націоналізм

Меч духовний: полеміка

Мовами світу

Архів статей

Архів відео
Може бути тільки одна форма українського революційного націоналізму

Від редакції: Публіковане нашим сайтом інтерв’ю Д. Донцова було взяте в нього Борисом Вітошинським 25 лютого 1972 року під час перебування Донцова в Португалії з метою лікування. На той час, хоч Антоніу де Салазар помер, до 1974 року в Португалії продовжував існувати консервативно-націоналістичний режим, якому симпатизував український мислитель. Донцов навіть планував залишитися в Португалії, та стан здоров’я змусив його повернутися до Канади. Доктор Б. Вітошинський – один зі світочів Українського вільного університету в Мюнхені, палкий шанувальник Донцова і науковець-юрист, котрий гаряче захищав право поневолених народів на збройну боротьбу, – записав розмову з Донцовим насамперед для того, щоб зберегти голос великого мислителя. Зараз, на жаль, місцезнаходження аудіо-запису залишається невідомим, але сам текст був опублікований у 1977 році в одному з націоналістичних видань. Міркування, висловлені Донцовим за рік до смерті, говорять про те, що він жодною мірою не зрікся власних ідей, якими надихав українських націоналістів. Слова видатного ідеолога не втратили своєї актуальності і по сьогоднішній день.

Д-р Вітошинський: Пане Докторе! Ви написали Вашу книжку «Націоналізм» у 1926 році. Чи коли б Ви сьогодні писали цю книгу, чи Ви впровадили б до неї зміни, такі, які дехто називає «модернізацією», або «демократизацією»?

Д-р Донцов: Очевидно ні!

Д-р Вітошинський: Пане Докторе! Чи впровадження евентульних змін до ідеології українського націоналізму, під смак нинішніх керівників західних держав, могли б дати більші шанси українській визвольній боротьбі?

Д-р Донцов: Ні! До того, такі теперішні керівники держав не зовсім розуміють про націоналізм.

Д-р Вітошинський: Чи уважаєте пане Докторе, що може бути багато родів українського революційного націоналізму?

Д-Р Донцов: Я думаю, що може бути тільки одна форма українського революційного націоналізму. Хто говорить про різні форми, той тільки хоче знищити націоналізм, під певною маскою, що нічого спільного з націоналізмом не має.

Д-р Вітошинський: Дякую! Чи Національну Революцію повинні очолювати однодумці, чи люди різних переконань і світоглядів, але такі, які шукають між собою компромісів?

Д-р Донцов: Думаю, що всякий рух і всяка ідея, яка хоче перемогти, має складатися з людей одної ідеї, одної волі, а не з комплексу людей різно думаючих, котрі тягнуть в різні боки і тим самим ослаблюють усю ідею і волю і наслідки.

Д-р Вітошинський: Чи для популяризації української визвольної боротьби на Заході, її протимосковський характер повинен бути більше компромісовий?

Д-р Донцов: Ні! Популяризувати ідею українського націоналізму – серед кого? Серед тих, серед демократів, серед соціалістів, і так далі, нема ніякого сенсу, бо вони були, є і будуть проти незалежної України. Але популяризувати українську націоналістичну безкомпромісову ідею серед кіл сприяючих націоналізмові, котрі горять тою самою ідеєю, очевидно треба.

Д-р Вітошинський: Ви багато писали про те, яким повинен бути провід нації. Як це Ви зовсім коротко здефініювали б?

Д-р Донцов : Провід нації мусить бути з людей вибраних, людей, як казав Шевченко, окремої нерабської крови. То значить – людей патосу, глибокої віри, певності своєї одної Правди, а не мішанини її із чужою якоюсь «правдою» чи «кривдою», і невгнутою волею, а не компромісом її перевести в життя.

Д-р Вітошинський: Часто говориться, зокрема тепер, що наші національні керівники повинні уникати всяких емоцій. І навіть тоді, коли вам ворог чи його союзники завдають образи, розцінювати їх тільки з розумової точки бачення. Отже придушувати почування національного гніву. Як Ви ставитеся до того питання?

Д-р Донцов: що значить емотивність? Емотивністю вороги націоналізму називають той героїчний патос і страшну віру в свою Правду та її конечну перемогу. І від цего ми ніколи не можемо відступити і не сміємо відступати!

Д-р Вітошинський: Сердечно дякую! Вибачте, ще одне питання: Чи Ви думаєте, Пане Докторе, на підставі тих всіх вісток і голосів, які доходять з України, чи там поширюється і росте ідея націоналізму, чи може навпаки?

Д-р Донцов: Так! Я думаю, що там прокидається з великою силою ідея націоналізму, яку я зачав пропагувати давно і яку неґують теперішні здеґенеровані елементи на еміграції. А саме: Та так звана емотивність, то значить страшно глибока віра в свою справу. Емотивність дальша – абсолютне признання тільки своєї Правди і неґації всякої «правди», всякої «рації», якою вона не була б. І третє – так зване неґаторами націоналізму «донкіхотство». То значить невблаганна боротьба на життя і на смерть з тою Росією і тим дияволом, якого вона репрезентує.

Науково-ідеологічний центр ім. Дмитра Донцова



(1883 – 1973)













Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова
Роwеrеd bу Аgеd Prоgrаmmеr SіMаn СMS 1.4