Головна         Про центр         Контакти


 
Події та коментарі

Хроніка діяльності центру

Видання центру

Твори Дмитра Донцова

Д.Донцов: постать та інтерпретації

Традиція Вісниківства

Ідея націоналізму: основи та філософія

Український націоналістичний рух: історія та історіософія

Націоналізм у світі

Актуальні проблеми націоналізму: націоцентрична аналітика

Християнство і націоналізм

Меч духовний: полеміка

Мовами світу

Архів статей

Архів відео
Культ сили (Заповіт Зенона Коссака)

Богдан ХОРВАТ

Коли ми говоримо про героїну ОУН-УПА в міжвоєнне двадцятиліття та в роки 2-ої світової війни, то чомусь мало роздумуємо про стимули-причини тієї героїки, про ті ідейно-психологічні імпульси, які спонукали тисячі людей творити безприкладні дива стійкости і жертовності, ми часто констатуємо факт великих людей, сильних характерів, але не демонструємо перед сучасником ті внутрішні «механізми», які робили події великими, а людей сильними. 

Зенон Коссак належить до числа, може, найвиразніших представників героїчного націоналістичного покоління міжвоєнного часу. Хоча ім'я цієї людини сьогодні ще не є знаним для ширшого українського загалу, не є вмонументованим до пантеону української слави. У 90-ліття від дня народження героя ми спробуємо осмислити цю постать на тлі почувань та ідей його епохи, спробуємо оживити устремління і заповіти цього «революціонера у краватці», інтелектуала-бойовика. 

Дрогобич — місто, де зростав і формувався великий будівничий української нації Іван Франка, місто, в якому виріс і сформувався Зенон Коссак. У 1920-і роки воно являло собою досить понуру картину в плані національного відродження: національно-культурна свідомість українців була низька, більшість населення становили євреї і поляки: громадська думка і організації задурманені соціялізмом, більшість громадянства політично байдужа. 

Рід Коссаків — це корінні дрогобицькі міщани, які міцно трималися української традиції. Прізвище вказує на якесь козацьке походження роду. Коссак - це лише європейсько-польська транскрипція слова «козак». Можливо, саме це й будило серед членів сім'ї український патріотизм. Троє дядьків Зенона - Григорій, Іван та Василь - були старшинами армії Січових стрільців в роки світової війни і національної революції. Були вони типовими представниками передвоєнної генерації українства, народницького періоду відродження, з усіма їх вадами: непослідовність у діях, соціялістичні ілюзії, мрійливість поривань, радянофільство, кінцева безрезультатність. Двоє з них, переїхавши в СРСР, так і померли в тенетах сталінської системі. 

На жаль, ми не знаємо (немає свідчень), як проходило визрівання світогляду Зенона, якими були перші його патріотичні кроки. Проте з того, яку він обрав дорогу боротьби, можемо ствердити: 3.Коссак вже в ранньому віці зробив правильні висновки щодо результатів боротьби своїх дядьків, цілої демосоціялістичної України часів революції; він заперечив дрібничковість і просвітянство в українській політиці, назавжди відкинув соціалістичні ілюзії, патомність безмежно повірив в ідею великої України, ідею містичну, сильну, наступальну; обрав методи боротьби за неї безкомпромісні, бойові. Це був вже син іншої епохи, інших ідей. 

Непоміченим для нас залишиться й подвиг йога матері — вдови з чотирма дітьми, яка все-таки зуміла дати добре виховання та освіту своїм дітям. У 1926 р. Зенон закінчив дрогобицьку приватну гімназію. У роки студій брав активну участь і розбудові «Пласту», спортивного товариства «Сокіл», був головою «Студентські секції» Дрогобича. В останніх класах гімназії включився и підпільний український націоналістичний рух: очолив дрогобицький відділ студентської «Організації вищих класів українських гімназій» (ОБКУГ), а потім «Союзу української націоналістичної молоді» (СУНМ), став членом бойової Української Військової Організації (УВО), керованої Є.Коновальцем, яка ставила собі за мету революційним шляхом звільним Україну. Вже тоді З.Коссак проявив себе як добрий промовець, здібний організатор, справжній боєць за справу. 

Результатом діяльності Зенона Коссака у 1920-і роки на Дрогобиччині стали переорієнтація значної частини української молоді із соціялістичних ідей та форм бо боротьби на націоналістичні, розбудова мережі УВО, потім ОУН, далі - повне опанування націоналістами політичної ситуації в регіоні, в регіоні специфічному, де було багато промислового полераріяту, який радо сприймав класові, соціялістичні ідеї. Боротьба за край була напруженою, часом жорстокою: доводилося не тільки полум'яно виступати, переконувати, а й очолювати ватагу хлопців і відстоювати національні ідеали силою. 

Паралельно з практичною діяльністю Зенон Коссак виростає як публіцист та ідеолог. Тут його першим вчителем був Дмитро Донцов. Пристрасна, героїчна, велична філософія цього вихідця зі степової України, сповнена культу волі, ірраціональної містики, розмаху, переконаности і захоплює його. Ні, не ці дрібні торги і вагання демократів-філістерів, не приземлений матеріялізм соціялістів мають наповнювати українську сутність. А віра в силу вічної енергії, в романтизм піднесення, в потребу міцного характеру, що завжди кличе перемагати, навіть серед повної, здавалося б, безвиході. 

Через вихори тієї доби не всі твори З.Косака .збереглися. Тому повністю реконструювати його ідейний світогляд неможливо. Знаємо лише, що він друкувався в популярних націоналістичних часописах «Студентський шлях», «Студентській вісник», «Дорога», у «Віснику» Д.Донцова, у доргобицькому «Гомоні Басейну», у 1930-і роки - в «Бюлетені Крайової Екзекутиви ОУН». 

З переїздом до Львова у 1926 р. і вступом на юридичний факультет університету, який так і не довелося закінчити, Зенон Коссак переключається на ширшу роботу в середовищі УВО. На межі 1920-30-х років, коли постала проблема вироблення нової тактики для націоналістичного руху і розбудови новоствореної ОУН як організації одночасно політичної і бойової (УВО була в основному бойовою організацією), З.Коссак відіграв чи не найвирішальнішу роль у цьому «переході», дуже окладному, з огляду на підпільно-конспіративні умови. 

У 1929 р. він як керівник бойової референтури увійшов до Кранової Екзекутиви (виконавчо-керівний орган) ОУН на західноукраїнських землях (головний Провід па чолі з Євгеном Кояовальцем перебував за кордоном). Саме Зенон Коссак розробляв тактику і конкретні плани дій цілого ряду бойових операцій ОУН у 1930-31 рр, в основному успішних, зі знешкодженням польських урядових шовіністів, заволодіяням польськими державними коштами, які розглядалися як народне українське багатство і використовувалися Організацією на потреби національно-визвольної боротьби. 

Найбільший успіх принесла ОУН діяльність організованої Зеконом Коссаком у Дрогобичі «п'ятірки» бойовиків, серед якої виділялися трускавчани Дмитро Данилишин і Василь Білас Вони здійснили цілу серію ефективних акцій, не залишивші жодного сліду. Вершиною їх стала ліквідація підступного поліського політика Тадеуша Голувки (цією акцією безпосередньо керував легендарний Р.Шухевич), що розбурхало політичне життя краю, примушувало окупаційну владу боятися народних месників, а народ підійматися па боротьбу. 

На політичному відтинку З.Коссак виконав важливу роботу з переорієнтації ОУН не ширші стратегічні завдання, в напрямку посилення її бойовитости і наступальности, організаційного вдосконалення. Він був головним організатором Першої Конференції ОУН на західноукраїнських землях у травні 1930 р. (відбулася у Львові, в підземеллях собору св.Юра), яка поклала початок якісній модифікації ОУН. 

Саме у такий час, коли політична активність і напруга боротьби ОУН набирали обертів, коли її ряди систематично поповнювали нові й нові хвилі молоді, відданих і завзятих людей, Зенон Коссак був виведений з боротьби. Сталося це внаслідок арешту 1932 р. після невдалого нападу бойовиків ОУН на пошту в м.Городку, під Львовом, серед яких були його улюблені вихованці - В.Білас і Д.Данилишин. Хлопці, які, попри все, виконали завдання, були схоплені і повішені поляками у львівській тюрмі 23 грудня 1932 р. Ця дата стала героїчним символом української національної боротьби за свободу XX ст. 

За доносом зрадника польський суд зумів «прив'язати» З.Коссака до цього процесу і засудити на 7 років тюрми. Особливо дратувала прокурора тверда постава Зенона: він розумів, що саме той є ідейним і духовним натхненником молодих героїв, але не мав доказів, не міг «зламати» цього «незвичайного інтеліґента-революціонера». Показовий момент: коли перед смертю Д.Данилишинові запропонували можливість останньої зустрічі з рідними, він вибрав не матір, не батька, не сестру, він вибрав того, кому вірив найбільше, хто втілював для нього його найвищу Ідею життя, - Зенона Коссака. Якою чистотою помислів і почуттів променіла ця людина, що приречений в останню хвилину безмежно прагнув спілкуватися тільки з ним! 

З отриманих 7 років З.Коссак відбув у тюрмі 4-и. Скоротила йому строк амністія. Ці роки - це теж своєрідний етап утвердження провідного націоналіста серед однодумців як лідера, як духового авторитета. У тюрмі, де половина в'язнів були кримінальниками, доводилося виявляти бійцівські якості, характер, щоб не дати взяти над собою верх ницим тварюкам, Майже відразу Зенон був визнаний тюремним «старостою». Як свідчать сучасники, був справжньою душею колективу, примушував поважати себе навіть тюремщиків, які зверталися до нього виключно на «Ви». Тюрма стала доброю школою для гартування духу і характеру. Саме там народилися його славні «44 правила життя українського націоналіста», на яких виховувалися пізніше тисячі націоналісті: 

«1. Приймай життя, як героїчний подвиг і здобувчий чин незламної волі та творчої ідеї. 

... 5. Залізна дисципліна супроти Ідеї та Проводу й обов'язок праці є Твоєю чеснотою. 

... 9. Будь вірний Ідеї Нації на життя і смерть і не здавайся, хоч би проти тебе був увесь світ. 

... 11. Могутній Бог княгині Ольги і Володимира Великого жадає від тебе не ліз, ані милосердя чи пасивного роздумування, а мужности й активного життя». 

Після звільнення із тюрми у 1937р. З.Коссак активно включається в підпільно-революційне життя ОУН. Виступає проти дещо поміркованої тактики Організації, яка тоді намітилася серед членів закордонного Проводу, особливо після смерті Є.Коновальця (23 травня 1938 р.). Його ще раз ув'язнюють (на два місяці) за підозрою у плануванні втечі з тюрми С.Бандери, який відбував строк за організацію вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Б.Пєрацького і став тоді вже вождем-символом націоналістичного руху. 

Восени 1938 р., коли під час розпаду Чехословаччини під натиском Німеччини намітилася тенденція до політичного пожвавлення на Закарпатті, З.Коссак разом з побратимами, не вагаючись, переходить польсько-чехословацький кордон. Він працює над розбудовою політичних і військових структур новонароджуваної української держави на Закарпатті, був її «ідейним мозком». Там його ще знали під псевдонімом «Тарнавський», можливо, взятому на честь відомого генерала УГА М.Тарнавського. Все – невсесуща активність, наполегливість, непоступливість — демонструє у цих бурхливих подіях кінця 1938 - початку 1939 рр. натуру З.Коссака: завзяття, жертовність, героїзм. Бо 10-е правило його «заповіту» каже: 

"Красу і радість життя вбачай в невпинному стремлінні на вершини духу, ідей і чину» 

А 22-е стверджує: 

«Знай, що в боротьбі перемагає той, хто не заломлюйся невдачами, а має відвагу піднятися з падіння й завзято йти до мети» 

Перед невідворотньою загрозою катастрофи, смерті, нагадаємо, що Угорща підтримувана Німеччиною, ввела в Закарпаття 40-тисячпу армію, 3.Коссак разом зі своїм бойовим побратимом Михайлом Колодзінськпм, головним командиром «Карпатської Січі» – військового корпусу незалежної української держави, – приймають рішення загинути у бою, як герої, не відступивши. Це сталося 19 березня 1939 р. 

Таким був життєвий шлях одного з тих, хто збудував епоху, хто сотворив героїчну історію. Він знав, що його смерть покличе нових героїв і тому свідомо йшов на неї, пам'ятав: 

«21. Тоді Ти повна людина, коли перемагаєш себе і світ і постійно стремиш на вершини». 

Як же ж сам Зенон Коссак осмислював власні завдання і завдання свого покоління, в чому бачив запоруку піднесення і визволення Надії? 

У праці без назви, яка збереглася лише в уривках і мала за мету накреслив світоглядні основи націоналізму, він писав: «Український націоналізм як світогляд має своє обгрунтування у філософії волюнтаризму ... Воля, хотіння є чинником нематеріальним... є явищем ідеалістичним . Ідеалізм у противагу до матеріялізму каже, що ідея (хотіння) впливає на хід людської думки, на умови (об'єкт)... Б основу волюнтаризму входять два поняття: воля і енергія». Отже, не об'єктивні обставини, на що часто сьогодні любимо нарікати ми, а суб'єктивне бажання, порив людини творить цей світ: «... людська свідома воля є частиною підсвідомої волі всесвіту...» Тому: «Кожний суспільно-політичній рух, що хоче бути переможним, мусить звернути велику увагу на виховання своїх визнавців». Чи багато сучасних українських партій, навіть тих, що називають себе «націоналістичними», проводить спеціяльне психо-волюгтаристське підготування своїх кадрів? 

У статті «Проблема проводу в Івана Франка», написаній під явним впливом ідей Дмитра Донцова, Зенон Коссак порівнює дві поеми І.Франка, два типи народних вождів. Перший — схимник Іван Вишенський — це людина, яка задля абстракцій відійшла від активного співжиття з народом, з його потребами і устремліннями. Він не може в принципі вести когось. 

Мойсей втілює в собі і позитиви, і негативи провідника. Він, з одного боку, перейнятий безмежною любов'ю до народу, завзятий характером, фанатик віри. З другого боку, у вирішальний момент Мойсей виявляє нерішучість, брак волі: «Геніяльність Мойсея є так довго, як довго сила волі вести і приказувати масам були підпорядковані категоричній певности. З моментом першого захиташія приходить упадок». 

Трагедією українства була відсутність такої переконаної, твердої верстви провідників. Тому тепер, щоб утвердитися в історії, потрібним є «вироблення проводу, який зумів би підпорядкувати собі анархо-лібералістичні, нейтральницькі та партійницькі наставлення у час вимоги консолідації наших сил...» 

За Зеноном Коссаком, плекання сильної, яскравої особистости — це надзвичайно якісний прорив водночас і цілої нації: «Кромвел, Наполеон, Бісмарк і т.д. є для нас уособленням сили, характерности, творчости, волі та певної перемоги. Всі вони – герої у площині суспільно-політичної та національно-відроджуючої творчости». 

Яка ж ідея повинна домінувати в суспільній свідомості, щоб належним чиним консолідувати, надихати, бути вічною? Цю проблему Зенон Коссак цікаво вирішує у статті, надрукованій у «Літературно-науковому вістнику» Д.Донцова під назвою «Українське робітництво і УСДП». Зазначимо, що праця ця є навдивовижу актуальною для сучасності. Бо, як тоді, так і тепер серед українського робітництва ширяться думки, що пріоритетними для працюючого люду мають бути соціяльні питання, що він повинен боротися лише за свої економічні права і можливості, а не за всенаціональні інтереси. Соціял-демократичні партії завжди стояли саме н а цьому. Але чи справді за такою логікою живуть народи і розпивається історія? Ні. Боротьба лише за соціяльні права, як доводить Зенон Коссак, є явищем деструктивним, таким, що відволікає від головного — від боротьби за національні інтереси народу. Це довела вже історія. І автор наводить таке спостереження: «В історії соціял-демократичних партій Західньої Европи завважимо зовсім відмінний підхід до політичної боротьби... в основу їхньої навіть класової боротьби .завжди входив принцип національний, або вони навіть із самого соціялізму робили сильну Імперіялістичну ідею...» А нині, при владі соціял-демократів, чи Европа втратила свою національну сутність? 

Об'єднати народи на основі класової солідарности є неможливим. Бо, наводить приклад Зенон Коссак, «у 1926 році під час страйку вуглекопів в Англії Польща збільшила продукцію вугілля, а робітники польські пішли до праці, свідомі, що відривають силу страйкуючих товаришів». Отже, і вони, і їхня держава, що організовувала активізацію вуглевидобування керувалися при цьому інтересами національними. І так буде завжди. 

Боротьба за соціяльно-економічні інтереси - це тимчасова боротьба. Її ідеали не можуть надійно гуртувати і розвивати націю. Лише піднесення ідеалу веснаціональної солідарности гарантує майбутнє українським працюючим верствам - таким був висновок молодого публіциста. 

Дуже коротку, але дуже глибоку студію залишив нам Зенон Коссак про проблему суспільної динаміки. Називалася вона «Плекаймо силу». Це роздум про психологічні основи розросту людини і суспільства. Виходить він з такої тези: «Коли молода людина забуває про динаміку й вмістить свій молодечий порив у певну статичну систему вартостей і схоче після певних осягів спокійно .зажити, тоді вона вже скінчена як суспільно-творча істота і від неї вже нема чого надіятися». Суспільство мусить виховуватися на високих, романтичних ідеалах; «Будьте непосидющі і прагніть вічного росту й усю динаміку свого буття віддайте вдосконалюванню життя і плеканню все нових і кращих вартостей». Бо; «Світ молодечих поривів рішає про прийдешнє людини: хто в молодости літ не є палким ідеалістом, той на старости літ стає черствою людиною... бо молодість - це потенціял мужности». 

Суспільні, національні ідеали повинні бути не сухо-прагматичними, егоїстичними, дрібно-міщанськими, чим відзначалася демократична ідеологія в часи Зенона Коссака і тепер. А мають дихати вони героїкою, величчю пережинань, глобальністю устремлінь, прагненням перемагати і будувати. Не толерувати всюдисущі зло і ницість, як вчить розлізлий лібералізм, а знищувати і викорінювати їх. «Тільки ті люди, що в глибині своєї істоти є справді динамічні, що сповнені невгамовною потребою боротьби за кращий світ і кращі вартості, вибиваються на поверхню життя і є творчі». 

Щось міцне, дисциплінізуюче, стимулююче мусить наповнювати духовне життя нації. «Мусимо нести в життя культ сили» — вкарбовує Зенон Коссак. 

І розшифровує: «... мусимо плекати силу в найширшому розумінні: силу тіла, силу волі, силу духа, силу моралі, силу інтелекту, силу життєрадости і неустанного творчого чину». 

Отже, можемо зробити висновки і дати відповідь на поставлену на початку статті проблему: якими були ті внутрішні «механізми», що так активізували, робили бойовим і витривалим українське суспільство та вилилися в грандіозну масову героїку УПА? Самі факти життя Зенона Коссака і його ідеї говорять наступне. Націоналістичні ідеї, які опанували тоді молодь, захопили її своєю глобальністю, романтикою, культом перемоги. Замість дрібної просвітянщини, народницьких випрошувань з'явився ідеал України, що відроджує свою місію часів Київської Руси: домінувати в геополітичному просторі між Балтикою і Чорним морем. На місце класової (селянської) солідарности, прийшла національна. Замість міщанських ідеалів сирости, добробуту, поступової еволюції, утвердилися ідеали героїки, здобування, радости боротьби. Суспільство просто дихало потребою змагання, пориву, вольового зусилля. Середовище націоналістичного руху вирізнялося суворими моральними нормами, атмосферою жертовности, особливою життєрадісністю устремлінь. Потрапивши туди, молола людина опинялася в оточенні постійної напруги зусиль, волі, її гартували постійні випробування, суворі принципи. Тому зростання було швидким. А над усім панував культ сили. В усьому, весь час, все мало бути з додатком «най»: найвище, найдосконаліше, найоптимальніше, найефективніше, найвідважніше. 

І порівняємо тепер мораль і систему ідеалів сучасного українського суспільства: грубий матеріялізм, крайній егоїзм, анархія і деструкція духовости, культ безпринципности, примітиву (маскультура), аморальности. То чому ж при цьому нарікаємо на долю України? Якщо нація допускає, щоб у такій атмосфері виховувалася її суспільність, забуваючи про суб'єктивний фактор хотіння (Зенон Коссак), то вона не має права нарікати. Не об'єкт (маса), а суб'єкт (провідники) є творцем Історії. Залишається лише правильно вибрати орієнтири: або ми цілковито деградуємо в матеріялістичному хаосі, або зміцнимося і піднесемося зі струменем націоналістичної духовності. 



(1883 – 1973)













Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова
Роwеrеd bу Аgеd Prоgrаmmеr SіMаn СMS 1.4