Головна         Про центр         Контакти


 
Події та коментарі

Хроніка діяльності центру

Видання центру

Твори Дмитра Донцова

Д.Донцов: постать та інтерпретації

Традиція Вісниківства

Ідея націоналізму: основи та філософія

Український націоналістичний рух: історія та історіософія

Націоналізм у світі

Актуальні проблеми націоналізму: націоцентрична аналітика

Християнство і націоналізм

Меч духовний: полеміка

Мовами світу

Архів статей

Архів відео
Між дияволом і Велзевулом

Дмитро ДОНЦОВ

Наша доба буде записана в історії як доба ривалізації двох сил, з яких кожна – своїм способом – завзялася знищити свобідну людину, створену по образу і подобію Творця – і свобідні, незалежні нації з їх старими, опертими на релігії і традиціях, культурами.

Хто цього не бачить, той нічого не розуміє в біжучих подіях. На жаль світ наповнений мільйонами сліпців, які мають очі – і не бачать. Не розуміють ні того, що робиться на Сході, ні того, що робиться на Заході.

Московщина, прямуючи до своєї мети, має ту саму, випробовану від 800 літ, методу. Для всякої, різної їй сили, копає нове ложище, – щоб та сила змінила свій біг і напрям і служила її меті.

Для боротьби з українським націоналізмом видумала вона «українізацію», «самостійну» УССР і пр. Навіть ту «самостійну» ввела в організацію так званих «Об’єднаних» Націй (яких делегати вергають на голову один одному такі інвективи, яких в старі часи «реакції» – не мали в словнику представники не тільки роз’єднаних, а навіть воюючих націй!).

В Азії розцвітає антикольоніяльний націоналізм? – використати його! Хай буде націоналізм, боротьба з «імперіалістичними націями» (не клясова !), аби лиш в «союзі» з Москвою, не проти неї!

В Персії повстав націоналістичний рух? – нехай! Америка заявилася проти нього, Совєти – за, і почали обертати його фронтом проти Заходу. Підносить голову націоналізм в роздертій і обкраяній Німеччині? – Захід довішує недовішених нацистів, але Москва реабілітує їх, творить з них армію, поліцію і обіцяє привернення німецької «соборности». Та сама політика у Вієт Намі та сама в Китаю, та сама в Кореї, – в Європі і в Азії.

В політиці Заходу бачимо щось якраз протилежне. Москва ломить протимосковське вістря націоналістичних рухів, загострюючи вістря протизахідне. На Заході ж ділають сили, які здушують всякий прояв націоналістичних енергій навіть тоді, коли ці енергії скріплюють Захід і ослаблюють Росію. Недавно стверджено компетентною стороною, що през. Рузвельт в Ялті зобов’язався перед своїм «дорогим союзником» Сталіном – не підтримувати акцій китайських націоналістів Чян Кай-Шека, і – інших націоналістів … Це, не зважаючи на те, що націоналістичний Китай вірно стояв по боці Заходу в японській війні, а Росія в тій війні прийшла вже на «шапкобрання». В Югославії – Захід теж підтримав не патріота-націоналіста ген. Михайловича, а московського попихача, пройдисвіта Тіта.

В Еспанії Захід підтримував ворожі Заходові промосковські банди комуністів і досі ворожо ставиться до еспанського націоналізму, антимосковського і антикомуністичного. Очевидно є такі сили на Заході, яким милішим був би тепер в Еспанії якийсь еспансько-московський Рокосовський або Громико, ніж ген. Франко. Як миліший був би тим силам на Формозі не Чян Кай-Шек, а приятель Сталіна Мао Це Тунґ.

В справі корейській є поважні сили на Заході що явно гальмують антикомуністичну акцію і стоять за мир «за всяку ціну» з китайським агресором. Преса тих сил робить рекляму «кольосальній воєнній силі» червоного Китаю і Росії, умисне і явно роздуваючи потугу червоних напасників, щоб залякати «громадську думку» і змусити до капітуляції. Коли ж південно-корейський президент Сіґман Рі попробував зірвати голову червоній п’ятій колоні в північній Кореї, «західна» преса здійняла страшний ґвалт проти нього, як проти «фашиста».

Та сама преса (зовсім не комуністична!) сухої нитки не знаходить на кожнім европейськім «фашисті» (цебто антикомуністі, і натомість зразу впадає в ніжно-ліричний тон, боронячи таких гієн, зрадників і каналій, як Фукс, Гис, або Ґолд…

Коли відділи ген. Лятр де Тасіні визволили одну католицьку провінцію Вієт-Наму, де комуністичні ґанстери мордували слуг Христа, жінок і дітей; коли військові чинники хотіли належно покарати кількох зловлених драбів, – їм офіційно заборонили це, як «негуманний акт», аж зрозпачена людність сама скарала своїх катів.

Подібну «гуманну політику» супроти зловлених червоних агентів фаворизують темні сили, які мають вплив в Греції (бо монархія – це ж «реакція»). А з яким застереженням преса цих темних сил ставиться до Туреччини! З якою ворожістю до арабсько-музульманського світу! Тому, що цей світ є світ націоналізму, світ традиційної своєї культури і пошани релігії; де ще високо стоїть поняття чести, совісти, де нема приступу розкладовим матеріялістичним ідеям тої чи іншої міжнародної мафії – східної чи західної.

Багато укритих друзів має на заході Політ-бюро! Сіллю в оці тим мафіям є англійська монархія. Стара Англія – з її глибоко вкоріненим почуттям національної гордості, недоступна розкладовому впливові міжнародніх доктрин (все «нат Брітіш» – вже тим самим відкидалося); стара Англія монархічних, анти-мафійських традицій – теж є ворогом і темних сил Сходу і темних сил Заходу (які рекрутуються головно з виходців з того ж Сходу).

По поваленню німецької і австро-угорської монархій, англійська монархія стала черговим ворогом мафії, як підпора старих европейських традицій. Її підміновується пенетрацією темних сил в правлячі кола, в трейд-юніони.

Підтинати сили ворожого комунізмові націоналізму (Чян Кай-шека, ген. Михайловича, Франка); хотіти віддати червоному Китаєві (цебто Росії) випадову браму до Японії – Формозу; завзято не позволяти Зах. Німеччині стати на ноги політично, мілітарно і економічно – все це ніяк не лежить в інтересах Заходу. Це лежить в інтересах Москви. А коли так то в чиїх інтересах діє західня мафія?

В своїх власних. Бо її мета – та сама, що мета Совєтів. А саме: через тоталітарний соціялізм знищити свободу людини, обернути її, відірвавши від Бога, – в худобину, в звірів і в скотів. А окрім того знищити суверенні держави, здеморалізувати й захитати їх, – щоб зробити з них провінції світової імперії (мафії), під світовим деспотичним урядом. Ось чому вся «холодна війна» Заходу зо Сходом виглядає на смішну «жабомишедраківку», де одна сторона грає (як в варцабах) – в «кріпки», а друга в «піддавки». Ось чого західня мафія ніде не позволяє підняти голову силам традиційного націоналізму. Бо – гасла релігії, свободи людини, свобідних націй – перекресляють всі пляни обох мафій. Для того західня мафія не хоче, властиво, боротися з комунізмом ні мілітарно, ні економічно, ні пропаґандивно-ідейно, ні знищити енергійними заходами московську п’яту колону на Заході.

Характеристична під тим оглядом є заява п. Ліпмана. В одній статті він, не соромлячись, пише: «Не те біда, що якась країна падає жертвою комунізму, а те, що комунізм завсіди викликає, як реакцію проти себе – «фашизм». А цього, цебто націоналізму, панове Ліпмани стерпіти не можуть. Тому волять соціял-комунізм, волять «фабіянство» – іти поволі до тої ж мети, як це є у Франції, в Італії, в Англії.

Звідки ця ненависть до націоналізму? Звідти, що націоналізм бере за підставу релігію, а в Европі (Еспанія, Франція, Греція, Україна) християнську релігію, – особливо мафіям (масонській зокрема) – ненависну; звідти, що і націоналізм не позволить (для «світового уряду») розхитати й знесилити державу фізично (коміксами і антирелігійними фільмами), ні політично (не пустить на провідні становища Волесів, Гисів або Фуксів); через те, що націоналізм не дасть замінити національні традиції – атеїстично-соціялістичними брехнями сучасного Меґальополіса – де буйним квітом розцвітає чортополох ріжних мафій. А що буде, коли західня мафія не встереже себе жадними уступками? Тоді прийде до війни, подібної до війни Гітлера з Сталіном, до війни диявола з Велзевулом…

Завдання України пам’ятати, що у всіх мафій вона на чорній листі; що її перше завдання – поконати большевизм і Росію, але й пам’ятати, що мета другої мафії – теж обернути, під «світовим урядом», всі нації в ярмо, а людину – в рабство.

Мета і Сталіна і масонерії (й інших західних мафій) – поставити всі нації в таку залежність від (того чи іншого) «старшого брата» та його столиці, як є в залежності від міста село.

Село ж уважається за загумінок. Сільська мова, сільська ноша, сільські звичаї, вірування, сільський уклад життя, – все це в очах міщуха є щось «відстале», «вузько-провінціяльне», «ретроградне». Місто диктує селу свої звичаї, свою віру, свою владу, свою моду, своє політичне «вірую», свої літературні смаки і т.п.

Таким «селом», такою провінцією Росії стала Україна 19 ст. Такою хочуть її зробити червоні москалі нині. І такою ж провінцією хоче зробити і Україну і інші нації західня мафія, яка простує до свого «світового уряду». Україна не на те голосила свій зв’язок з минулим устами своїх національних пророків (Шевченко); не на те воювала з отруйним космополітизмом; не на те поборює тепер большевизм, щоб впасти жертвою нових темних сил.

Ті, хто на еміграції, в ім’я «розвойових тенденцій сучасності» і «прогресу», ширять догму матеріялізму; хто підступом підриває релігію; хто тягне нас як провінцію під «світову унію» або під знак пророка тоталітарного рабства і антихриста К. Маркса; хто ворохобиться проти національних традицій; хто роблячи собі культ з аморфної маси і «малих людей» (Швейків) ненавидить культ героїв і негує потребу провідної верстви; хто розтліває еміграцію захвалюванням Сартра і А. Жіда з його апологією злодіїв, безвірників і гомосексуалістів, – всі ті прапороносці «сучасної України» запольованої і знасилуваної москалями України – всі вони є гробокопателями вільної нації, слугами або диявола, або Вельзевула.

Не по дорозі з ними воюючій Україні, яка мусить відкинути їх геть із свого шляху.

В страшних роках, які чекають Україну і білу расу Окциденту взагалі, – на чолі проводу мусять стати не ріжні Тіти, Швейки чи Жіди, або їх звеличники, а – святі герої.

А знаком святих і героїв України – завжди були: шабля і хрест. Без цього знаку пустою балаканиною будуть розмови про «свободу людини і свободу народів!»

[Вісник ООЧСУ. – 1951. – Ч. 2 (49). – С.33-35]



(1883 – 1973)













Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова
Роwеrеd bу Аgеd Prоgrаmmеr SіMаn СMS 1.4