Головна         Про центр         Контакти


 
Події та коментарі

Хроніка діяльності центру

Видання центру

Твори Дмитра Донцова

Д.Донцов: постать та інтерпретації

Традиція Вісниківства

Ідея націоналізму: основи та філософія

Український націоналістичний рух: історія та історіософія

Націоналізм у світі

Актуальні проблеми націоналізму: націоцентрична аналітика

Християнство і націоналізм

Меч духовний: полеміка

Мовами світу

Архів статей

Архів відео
Натхнений вічним

(Штрихи до ювілейної сильветки Олега Багана)

По-різному визначають значимість тієї чи іншої особистості. При цьому можуть переважати контексти приватно-родинний, товариський, професійний, партійний, територіально-громадський тощо. У кожному з них індивід отримує свою оцінку як батько чи син, товариш чи друг, професіонал чи колега по роботі або справі. Однак найбільшу значущість отримує та чи інша творча персоналія через уписаність в контекст національної культури. Тут найбільш вартісними стають не риси характеру, походження, місце проживання, наявність чи відсутність впливових покровителів, розкрученість у ЗМІ та ін., а наслідки для збереження і розвитку того, чому, як писав Тарас Шевченко, “нема почину, і краю немає”, – національного буття.

Наближаючись до п’ятдесятилітнього Рубікону, вартісність непересічної особистості відомого українського вченого, публіциста та громадського діяча Олега Багана якраз і визначають передусім ваговиті духовні плоди його різновекторної творчої діяльності.

Насамперед ідеться про діяльність громадсько-політичну. Олег Романович належить не лише до тих мільйонів, що спалахнули патріотичним вогнем наприкінці 1980-х в обороні Української греко-католицької Церкви, мови, суверенітету, а й до, на жаль, не надто численної когорти тих ідейних борців, котрі залишились вірними прапору української національної ідеї й після проголошення Незалежності у 1991-му. Не випадково, у 1992-93 рр. він очолював Об’єднання українських націоналістичних сил (ОУНС) Дрогобиччини, у 1995-му – місцевий осередок КУН-у, а в 1993 р. взяв участь у заснуванні ВО “Тризуб” ім. С.Бандери. І досі його ставлення до окремих державних, політичних та громадських фігур, фальшивих та справжніх авторитетів, суспільних рухів та організацій визначають перевірені часом критерії класичного українського націоналізму в інтерпретації Т.Шевченка, М.Міхновського, Є.Коновальця, Д.Донцова, С.Бандери та ін. Це ж сприяє і виваженій політичній позиції та вдумливому аналізові культурно-політичних реалій української та зарубіжної дійсності. Закономірно, що таку позицію не спроможні прийняти явні чи замасковані українофоби із москвофільських чи лібералістичних таборів або з числа тих мудруючих рабів, “патентованих патріотів” (І.Франко) та “імпрезіоністів” (В.Іванишин), котрі завжди знаходили прихисток у знівельованих ними ж поняттях “демократія”, “народ” чи “толерантність”.

Цей же ж націоцентричний вектор визначає й багатющу та різновекторну публіцистичну творчість О.Багана. Не випадково свою творчу діяльність він почав як літературний критик і репортер у місцевій пресі (передусім “Галицькій зорі”). У роки перебудови в СРСР брав участь у виданні під егідою Руху нелегальної антикомуністичної періодики (“Молода Галичина”, “Вісник виборця”, “Тустань”). Його глибокі, відповідальні та пристрасні статті, що охоплюють такі важливі питання, як проблеми церкви, націоналістичного руху, християнства, постколоніальної політики й культури, критику євразійства, закарпатського русинства, лібералізму, глобалізму, постмодернізму та ін., залюбки публікує не лише місцева, а й загальнонаціональна преса та електронні ресурси (“День”, “Українська правда”, “Універсум”, “Дзвін”, “Шлях перемоги”, “Українське слово”, “Бандерівець” та ін.). У доробку Олега Романовича – численні виступи, інтерв’ю, передачі на місцевому та різних обласних (Одеському, Дніпропетровському, Закарпатському, Львівському та ін.) телебаченнях і радіо.

З 1990-го року Олег Баган викладач (згодом – старший викладач і доцент) кафедри української літератури (тепер – української літератури та теорії літератури) Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, а в 1991 році автор першої монографії “Іван Франко і теперішнє становище нації”, що продемонструвала основоположний для усіх наступних розвідок молодого науковця національно-екзистенціальний спосіб аналізу літературної дійсності. Від того часу розпочинається його блискучий поступ як талановитого педагога та видатного вченого, важливим етапом якого став успішний захист у 2002 році кандидатської дисертації. У центрі наукового доробку дослідника, що охоплює майже півтори сотні монографій та статей, героїчний феномен української міжвоєнної літератури – творчість письменників націоналістів, “вісниківців” (Д.Донцова, Є.Маланюка, Ю.Липи, Ю.Клена, О.Ольжича, О.Теліги та ін.). О.Баган упорядник і редактор десятків видань та перевидань – книжок вибраних творів Д.Донцова, І.Франка, Ю.Клена, М.Зерова, І.Вільде, Н.Королевої, В.Домбровського та ін. За активної співпраці з видавничою фірмою “Відродження” курує проекти видавничих серій “Вісниківська бібліотека”, “Духовна історія”, “Cogito: навчальна класика”, “Український модерн”. Найбільш резонансними його науковими проектами стали одне з перших глибоких осмислень (разом із З.Гузаром та Б.Черваком) творчості вісниківців у книжці “Лицарі духу” (1993, 1996), започаткування десятитомника вибраних праць Дмитра Донцова (у 2011-12 рр. вийшло уже перші три томи) та ініціювання видання перших двох випусків фундаментального наукового збірника “Вісниківство” (2009, 2012), що немає аналогів у національній та світовій україністиці. Закономірним стало членство О.Багана у Бойківському етнологічному товаристві та Всеукраїнській асоціації викладачів української мови і літератури.

На основі українського та світового націоналістичного досвідів О.Баган розбудовує політологічний аспект своєї діяльності. Він стає одним із найавторитетніших в Україні політичним аналітиком та геополітиком. Свідченням цьому стали такі резонансні видання, як “Націоналізм і націоналістичний рух” (1992), “Юрій Липа: людина і мислитель” (1994), “Українська Понтида. Геополітичні виміри сучасної України” (2002), “Поміж містикою і політикою. Дмитро Донцов на тлі української політичної історії першої половини ХХ ст.” (2008), “Ідея і чин Ярослава Стецька” (2008) та ін. О.Баган постійний учасник різних політичних акцій (передусім конференцій), організованих різними патріотичними та націоналістичними середовищами (наприклад, ОУН, “Тризуб”, “Бойківщина”, “Свобода” та ін.).

Логічним синтезом наукового та політологічного аспектів діяльності О.Багана стало заснування ним у 2007 р. та очолення в якості керівника Науково-ідеологічного центру імені Дмитра Донцова, основною метою котрого стало вивчення та розвиток спадщини видатного українського мислителя, публіциста, літературного критика, культуролога, політичного діяча Дмитра Донцова та ідеології українського націоналізму. Окремими напрямками діяльності центру стали різнорівневі дослідження філософії національної ідеї, культурного націоналізму, історії українського націоналістичного руху, вивчення історії світового націоналізму, правоконсервативної ідеології та політичної практики, популяризація творів та ідей класиків українського націоналізму. Саме в межах центру проявились непересічні організаційні якості Олега Романовича. Під егідою Центру Донцова за п’ять років відбулись десятки культурно-політичних акцій – конференцій, презентацій, виступів у ЗМІ, здійснено видання десятків праць націоналістичних мислителів, політиків та вчених, поважних наукових збірників, залучено до співпраці чимало націоцентрично налаштованих інтелігентів з цілої України (наприклад, Олександра Музичка з Одеси, Ігоря Загребельного з Полтави, Миколи Посівнича зі Львова, Віктора Рога з Києва та ін.). Унікальним прикладом креативності стало започаткування у 2012 році центром та дрогобицьким осередком Українського богословсько-наукового товариства (очільник о. Іван Гаваньо) низки аналітичних круглих столів (у вигляді відеопередач), присвячених аналізові важливих питань культурної, філософської, богословської та політичної дійсності.

Очевидно, що свій життєвий полудень Олег Баган зустрічає із солідним доробком, видатними успіхами та значною кількістю іще нереалізованих планів. Підтвердженням цьому стало відзначення його націотворчої праці престижною премією імені Степана Бандери, а також визнання найкращим викладачем філологічного факультету ДДПУ у 2012 році. У чому ж таємниця творчості Олега Романовича? Очевидно, в унікальному вмінні шукати натхнення для праці у вічному, тому, що, як писала Леся Українка, “не вмирає”. Тому чекаємо від нього подальшого розвитку сучасної філософії національної ідеї, оцінки з її позицій політичних, суспільних та культурних явищ в Україні та світі, очікуємо розвитку націоцентричної аналітики та методології наукового мислення, які вкрай потрібні в нашому потужно скосмополітизованому та обездуховленому світі.

Петро ІВАНИШИН



(1883 – 1973)













Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова
Роwеrеd bу Аgеd Prоgrаmmеr SіMаn СMS 1.4