Головна         Про центр         Контакти


 
Події та коментарі

Хроніка діяльності центру

Видання центру

Твори Дмитра Донцова

Д.Донцов: постать та інтерпретації

Традиція Вісниківства

Ідея націоналізму: основи та філософія

Український націоналістичний рух: історія та історіософія

Націоналізм у світі

Актуальні проблеми націоналізму: націоцентрична аналітика

Християнство і націоналізм

Меч духовний: полеміка

Мовами світу

Архів статей

Архів відео
Трагічна постать нашої церкви

Гавриїл Костельник на тлі доби: пошук істини: Збірник наукових праць / За ред. Я.Гарасима. – Львів-Ужгород: Ґражда, 2007. – 526 с.: іл. 

 

Наприкінці минулого року у видавництві Львівського національного університету ім.І.Франка з’явився об’ємний (526сторінковий) збірник наукових праць, присвячений творчості і постаті одного з найбільших мислителів і теологів Греко-Католицької Церкви, визначному культурникові й оригінальному письменникові: “Гавриїл Костельник на тлі доби: пошук істини”. Видання здійснене під егідою кафедри української літератури ЛНУ ім.І.Франка (завідувач – професор Тарас Салига) і Новосадського університету (Сербія). Відповідальний редактор – кандидат філологічних наук, декан філологічного факультету Ярослав Гарасим, упорядники – доценти Галина Крук і Олег Петрук, редактор – доцент Назар Федорак.  

В основу збірника лягли матеріали наукової конференції, яка проходила 4-5 листопада 2004 р. у Новому Саді (тоді ще – в Сербії і Чорногорії), на малій батьківщині о. Г. Костельника. Відзначимо тематичну різнобічність збірника, добре продуману концепцію і ґрунтовність його наукового змісту. Книжка складається з 7и розділів. Матеріали подані одночасно трьома мовами – українською (більшість), русинською і словацькою, оскільки в конференції взяли участь науковці із Сербії. У першому розділі – “Гавриїл Костельник як літератор і літературознавець” – подано статті про його художню творчість, яка реалізовувалася, як відомо, трьома мовами – русинською, хорватською і українською. Г. Костельник пройшов складну еволюцію у плані формування свого культурного світогляду: від завзятого прихильника відродження і формування русинської літературної мови та ідентичності (ця мова постала на складному й оригінальному перехресті української, сербської, словацької і автентичних закарпатських говорів (переважно з Закарпаття українці емігрували в Сербію, Боснію і Хорватію), через літературні захоплення в середовищі хорватської культури, коли він навчався у Загребі, до визначального українського патріотизму і творчості в річищі нової, християнсько спрямованої, української літератури у 1910-30і рр.  

У другому розділі – “Мовознавча проблематика студій Г. Костельника” – проаналізовано його внесок у розвиток і літературне оформлення бачвансько-сримського варіанту української мови, адже Г. Костельник був автором не тільки статей на мовознавчу тематику, оригінальних творів русинською мовою, а й спеціальної “Граматики бачвансько-руської мови”, в якій уперше науково унормував свою рідну мову.  

У третьому розділі – “Постать Гавриїла Костельника в історії” – представлено складну проблематику оцінки постаті самого Г. Костельника крізь призму трагічної української історії ХХ ст., описано його здобутки як історіографа. Зокрема, тут подана грунтовна стаття Наталії Мадей (Львів) “Концепція Української греко-католицької церкви Г. Костельника”, дослідження Олега Петрука “Гавриїл Костельник і радянська влада (1939-1941)” і “Матеріали до справи про вбивство Г.Костельника” Миколи Марунчака (Львів).  

У розділі “Філософські погляди Гавриїла Костельника” подано “Аналіз рукопису головного філософського твору Г. Костельника “Логіка” о.Олега Гірника (Львів), вченого, який вже кілька років займається вивченням архіву і забутої, недрукованої спадщини знаменитого богослова; статтю Якова Кишюгаса (Новий Сад) “Г.Костельник і концепційне питання виховання”; студію Мар’яни Комариці (Львів) “Г.Костельник: літературознавчий концепт і флософський контекст” і студію Ярини Петрук (Львів) “Концепція смислу буття і людського призначення у творі Г. Костельника “Пісня Богові”.  

У п’ятому розділі “Інтерв’ю, відгуки, спогади” зібрано різноманітні матеріали різних років, які доповнюють фактологічно і проблемно дослідження науковців. Тут вміщено два інтерв’ю з Христиною Польяк (донькою Г. Костельника, яка зараз мешкає в Загребі), інтерв’ю з 1995 р. його старшого сина Іринея Костельника “Мій батько був завжди “восточником”, огляд Олега та Ярини Петруків “Г. Костельник в оцінках його сучасників”. Остання публікація доповнена передруками статей 1930х рр. відомих літературознавців Миколи Гнатишака (“З нагоди 30ліття літературної творчости Габора Костельника”, “Мета”, 1935 р. ) і Петра-Маркіяна Ісаїва (рецензія на твір Г. Костельника “Релігійні фальші нових часів”, “Дзвони”, 1938 р. ). Окрім того в розділі вміщені спогади про Г. Костельника Ярослава Дашкевича, Романа Крип’якевича, Лідії Кость-Григорчук, Степана Яреми, Лонгина Січкоріза, Володимира Яреми і Володимира Козачка.  

Розділ “Публікації” склали праці Г. Костельника різних років: “Світ як вічна школа”, “Релігійні фальші нових часів”, “Чи можливе перетворення уніатської церкви в Західній Україні в автокефальну православну церкву” (рукопис цієї праці був знайдений в архіві СБУ істориком В.Сергійчуком) і спогад “Перша зустріч з большевиками”.  

На окрему похвалу заслуговує розділ “Бібліографія”, який складається з достеменних і містких оглядів Миколи Цапа (Сербія) “Книжкові видання Гавриїла Костельника русинською літературною мовою” і “Бібліографія літературної творчості Гавриїла Костельника хорватською мовою” та фундаментальних оглядів Олега Петрука “Матеріали до бібліографії Гавриїла Костельника. Українські джерела 1904-1944 років” і “Гавриїл Костельник: сучасний погляд з України”. Окрім того Андрій Савицький зробив “Перелік відомих рукописів Г. Костельника”, а Микола Цап – “Перелік відомих листів Гавриїла та Елеонори Костельник” (Елеонора – дружина богослова), Олег Петрик уклав список “Неопублікованих листів”.  

Книжка доповнена в кінці рідкісними і якісними світлинами, пов’язаними з особою і діяльністю Г. Костельника. Одна з них поміщена на обкладинці видання.  

Додамо, що Гавриїл Костельник належить до тих постатей нашої Церкви і культури, які вивчені і творчість їх спопуляризована лише частково, хоч і не цілком забуті і занедбані. Так у 1986 р. з’явилося найповніше дослідження про нього сербського українця Юліана Тамаша “Гавриїл Костельник між доктриною і природою” (Новий Сад). Про його творчість захищено три кандидатські дисертації: Наталії Мадей “Концепція української греко-католицької церкви Г. Костельника в контексті історії уніатських церков” (Львів, 2001), Лідії Вежель “Гавриїл Костельник як журналіст і літературний критик” (Київ, 2001) та дрогобичанки Ірини Мірчук “Філософські погляди Гавриїла Костельника” (Львів, 2002). Окрім того вийшла окрема книжка Марії Кашуби та Ірини Мірчук “Гавриїл Костельник: філософські погляди” (Дрогобич, 2002). Багато уваги приділено літературознавчій та культурологічній спадщині Г. Костельника у свіжій монографії Мар’яни Комариці “Українська “католицька критика” (Львів, 2007).  

Отже, можна ствердити, що Г. Костельнику “пощастило” більше, аніж іншим великим греко-католицьким богословам і культурникам міжвоєнної доби, творчість яких має неабияке значення для сучасної України, але чомусь залишається поки що без особливої уваги до себе з боку науковців і Церкви. Маємо на увазі Костянтина Чеховича, Володимира Залозецького, Миколу Конрада, Миколу Гнатишака, Петра-Маркіяна Ісаїва, Теофіла Коструби та ін.  

Твори самого Г. Костельника також поки що перевидавалися дуже мало: це невеличкі статті “Нова доба нашої Церкви” (“Вірую”, 1995), “Його порятунком був Бог” (“Вірую”, 1995), “Перша зустріч з большевиками” (“Дзвони Самбора”, 1998), “Найстарший і найновіший погляди на початки християнства” (“Людина і світ”, 1998), “Чайковичі. Нерукотворний образ – цілюще джерело” (Зб. “Чайковичі”, Львів, 2002). Перевидано всі три статті із збірника “Ломання душ” (1923): “Чесність з собою” (про В. Винниченка) і “Павло Тичина” в хрестоматії “Українська літературознавча думка в Галичині за 150 років” (Львів, 2002) і “Плюси й мінуси в поезії Івана Франка” у Збірник наукових праць “Церква. Нація. Культура” (Дрогобич, 2004).  

Натомість величезний пласт Костельникової спадщини залишається ще не перевиданим: це 319 оригінальних, колись друкованих художніх творів і наукових праць (поезія, проза, монографічні студії, статті, проповіді, рецензії, спогади та ін.). Окрім того в архіві Г. Костельника зберігається 59 різноманітних праць в рукописах.  

Постать Гавриїла Костельника, як потверджують і матеріали рецензованого видання, підноситься в історії нашої Церкви як надзвичайно складна, трагічна і значуща, приваблива водночас. З одного боку, цей церковний діяч виявився на вістрі того ідейного нурту, який особливо уповав на темі виняткової місії цілого православ’я на Сході Європи, і цей нурт привів його до очолювання ініціативної групи, що під тиском комуністичної влади взялася у 1946 р. приєднати Унійну Церкву до єдиної Російської Православної Церкви на Львівському псевдособорі. З іншого боку, Г. Костельник залишається чи не найбільшим філософом-богословом в лоні УГКЦ в ХХ ст., цікавим та багатогранним релігійним публіцистом і культурником і цим заслуговує на особливу увагу богословів, істориків Церкви, науковців-гуманітаріїв. У 1946 році, в умовах жахливого терору і моральних знущань з боку московсько-совєтської тоталітарної системи, здається, Г. Костельник став безвольним знаряддям в руках нищителів нашої Церкви. Однак тут же зринає питання: якби він відмовився брати участь у псевдособорі, чи врятувалася б наша Церква? Зрозуміло, ні. Очевидно, він як сумлінний християнин і патріот до останньої хвилини надіявся, що хоч би в таких умовах, у пазурах атеїстичного звіра, Церква, її клір, зможуть діяти, зможуть духовно оберігати свій народ. Не випадково, і Г. Костельник, і всі інші єпископи – учасники ініціативної групи – вже невдовзі були знищені сталіністами: антихристиянський і антиукраїнський режим не бачив в них собі союзників. Будучи заручниками системи, Г. Костельник і його однодумці зробили помилковий політичний крок, але духовно залишалися з правдивим християнським вибором, і тому мусили загинути за цю свою щиру віру.  

Сьогодні ми можемо лише подякувати львівським науковцям за організацію наукової конференції і видання ґрунтовного збірника, ним закладено ще одну важливу “цеглину” у фундамент відбудови нашої церковної історії.  

Олег Баган  

Науково-ідеологічний центр ім.Д. Донцова  

 

Січень 2007р.  



(1883 – 1973)













Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова
Роwеrеd bу Аgеd Prоgrаmmеr SіMаn СMS 1.4