Головна         Про центр         Контакти


 
Події та коментарі

Хроніка діяльності центру

Видання центру

Твори Дмитра Донцова

Д.Донцов: постать та інтерпретації

Традиція Вісниківства

Ідея націоналізму: основи та філософія

Український націоналістичний рух: історія та історіософія

Націоналізм у світі

Актуальні проблеми націоналізму: націоцентрична аналітика

Християнство і націоналізм

Меч духовний: полеміка

Мовами світу

Архів статей

Архів відео
На грані двох світів: християнська місія Руси-України

Ігор ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ

Сучасне геополітичне становище української нації, нинішні суспільно-політичні, економічні, культурні, духовні процеси на Сході й на Заході говорять про те, що Україна продовжує залишатися на грані двох світів. Проте ця грань поступово розмивається, чітка поляризація зникає, виникає різоморфна структура загального виродження.

Головним геополітичним ворогом України, як і п’ятдесят чи сто років тому, залишається євразійська Москва. Остання аж ніяк не хоче позбутися своїх імперських амбіцій і намагається не тільки вберегти себе від подальшого руйнування, але й повернути вплив над втраченими колоніями, в т. ч. й Україною. Наша країна, що характеризується виразно неоколоніальним становищем, стає об’єктом цілеспрямованих атак московського імперіалізму.

Що ж криється за нинішнім Кремлем та його імперією?

У своїй праці «Дух Росії» Дмитро Донцов застерігав, що після падіння комуністичного режиму Московщина може підняти на свої знамена християнсько-консервативні гасла. Частково так і сталося, і сьогодні потужна пропагандивна машина Кремля працює на максимальне поширення концепції «Русского мира» як окремої цивілізаційної цілісності. «Русский мир» намагаються зобразити як цивілізацію, що продовжує зберігати в собі засновані на православ’ї традиційні елементи, і ці елементи виокремлюють її на фоні лібералістичного Заходу. Проте насправді, за ширмою концепції «Русского мира» криється надзвичайно низький рівень духовності і культури. Можливо, по окремих, епізодичних моментах, Московщина й справді приємно вирізняється на тлі Заходу. Та загалом ситуація така, що перекреслює будь-яку месіанську демагогію.

Московська історія характеризується недостатнім культурним підґрунтям і слабким рівнем євангелізації. Це стало передумовою встановлення більшовицької диктатури. Комуністичний експеримент залишив по собі ще більш понівечене суспільство, подальший розклад якого взяла на себе ідеологія лібералізму.

В умовах імперської дійсності самі росіяни деградують як нація. Владу узурпувала олігархія, для якої сама державність російської нації є лиш передумовою функціонування вигідних їй фінансових механізмів. Моральний занепад та соціально-економічні проблеми стали причиною депопуляції білого населення Московщини і її стрімкої ісламізації.

Отож, за пафосом «Русского мира» криється духовна пустка і перетворення московської імперії на один із головних центрів сучасної антитрадиційної, ліберально-капіталістичної системи.

Іншим таким центром є Захід і, передусім, США. Будучи опанованою антихристиянськими світоглядними течіями і не менш антихристиянськими силами, Західна цивілізація успішно прямує до самознищення, використовуючи у суїцидальних цілях все той же лібералізм та споріднені з ним доктрини мультикультуралізму та глобалізму.

Культурний, економічний та політичний імперіалізм Заходу безпосередньо зачіпає країни Центрально-Східної Європи, зокрема Україну. Сильна християнська Україна Заходу невигідна, його лякає величезний геополітичний потенціал нашої нації. Штати та Європа можуть торгуватися з Москвою за вплив над Україною, але допустити її вихід на міжнародну арену як сильного геополітичного гравця вони не хочуть.

Дещо іншою є ситуація з європейськими державами, котрі межують з Україною. Безперечно, вони потрапили під деструктивний вплив Заходу, одначе тамтешні християнсько-консервативні та націоналістичні сили є досить потужними. При цьому такі держави як Угорщина, Румунія і, певною мірою, Польща виявляють щодо України достатньо агресивні тенденції.

Якою, за таких умов, має бути геополітична стратегія українського націоналізму, якими мусять бути його геополітичні та цивілізаційні візії? Передумовою зовнішньої політики є політика внутрішня, передумовою виконання геополітичних цілей є здобуття повноцінної національної держави. Але й сама боротьба за цю державу неодмінно містить свій геополітичний компонент. Мова йде насамперед про протидію як московським, так і західним імперським впливам. При цьому, не забуваючи, що головним ворогом є Москва, варто звертати особливу увагу на духовний вимір західного імперіалізму.

Важливою є співпраця українських націоналістів із національно-визвольними рухами та тими рухами державних націй, котрі дотримуються християнських, традиціоналістичних та націоналістичних засад.

Що стосується сил ісламського спротиву, то варто пам’ятати наступне. Нас об’єднує єдинобожжя та спільні вороги – імперіалізм, глобалізм, лібералізм. Справедливою має визнаватися визвольна боротьба мусульманських народів проти загарбників, найперше – американців та росіян. Так само справедливим є несприйняття мусульманськими народами західних, ліберальних цінностей. Водночас має засуджуватися ісламізація Європи. Мусульман варто переконувати в тому, що Джихад дасть свої позитивні плоди лише тоді, коли поєднуватиметься з боротьбою християнських народів і дотримуватиметься принципу релігійного, етнічного, цивілізаційного status'у quо.

До росіян варто звертатися з тією думкою, що розпад їхньої імперії є не лише неминучим, але й конче необхідним для збереження їхньої нації. В інакшому випадку їх чекає втрата самобутності, розчинення в морі колонізованих народів і зникнення під орудою газпромівських чи ще якихось воротил.

Українськими націоналістами має плекатися візія християнської України як потужного геополітичного гравця. Здобуття такої держави має охолодити великодержавні амбіції західних та південно-західних сусідів та залучити їх до співпраці в рамках геополітичного блоку Центрально-Східної Європи. Невідомо, чи є шляхи до порятунку в Західної Європи та Північної Америки. Однак європейські простори від Адріатики до Балтики, Чорного моря та Кавказу можуть залишитися дійсно європейськими і вийти на шлях християнського відродження (або, в крайньому випадку, на шлях героїчного спротиву силам глобального занепаду).



(1883 – 1973)













Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова
Роwеrеd bу Аgеd Prоgrаmmеr SіMаn СMS 1.4