Головна         Про центр         Контакти


 
Події та коментарі

Хроніка діяльності центру

Видання центру

Твори Дмитра Донцова

Д.Донцов: постать та інтерпретації

Традиція Вісниківства

Ідея націоналізму: основи та філософія

Український націоналістичний рух: історія та історіософія

Націоналізм у світі

Актуальні проблеми націоналізму: націоцентрична аналітика

Християнство і націоналізм

Меч духовний: полеміка

Мовами світу

Архів статей

Архів відео
Про героїчне в літературі і культурі

Вийшов другий випуск наукового збірника «Вісниківство: літературна традиція та ідеї» .

Про вагу і спрямованість цього видання нам розповів його головний редактор, доцент Дрогобицького педуніверситету, керівник Науково-ідеологічного центру ім.Д.Донцова Олег Баган :

– Справді, можемо сподіватися, що це видання, в якому вивчаються ідеологічні, культурологічні та естетичні основи націоналістичної літератури ХХ ст., стане знаковим для України, позаяк здійснено за останні роки ще кілька вагомих і резонансних проектів на тему вісниківства. Тут передусім маю на увазі низку теоретичних статей і перевидань, починаючи від нашої спільної з проф. Зеноном Гузаром і Богданом Черваком книжки «Лицарі духу» (ВФ «Відродження», 1996), які здійснили науковці кафедри української літератури Дрогобицького педуніверситету – Василь Іванишин, Зенон Гузар, Олег Баган, Ігор Набитович і Петро Іванишин. Фактично на кафедрі визріла була ще у 1990-і рр. невелика літературознавча школа, яка зайняла окреме і промовисте місце в сучасному українському літературознавстві і яка ґрунтувалася на вивченні вісниківської літератури та розпрацюванні національно-екзистенціальної методології в літературознавстві. Від кінця 1990-их Василь і Петро Іванишини підготували цілу серію з теоретичних статей, посібників, курсу лекцій, словника і ґрунтовно розпрацювали положення і засади національно-екзистенціальної методології. Ігор Набитович написав чудову монографію про творчість Леоніда Мосендза.

Зокрема, мною підготовлено до друку і супроводжено передмовами й коментарями видання творів Д.Донцова: Твори. Т.1. Ідеологічні і геополітичні праці (Львів, 2001); три статті «Українська державна думка і Европа», «Міжнародне положення України і Росія», «Похід Карла ХІІ на Україну (у збірнику «Український націоналізм: історія та ідеї» (Дрогобич, 2009); «Дух Росії (Київ, 2010), «Літературна есеїстика» (Дрогобич, 2010), «Вибрані твори у 10 т. Т.1. Політична аналітика (1912–1918 рр.)» (Дрогобич-Львів, 2011) і Т.2 «Культурологічна та історіософська есеїстика» (Дрогобич-Львів, 2012). У 2003 р. вийшов об’ємний том «Вибраних творів» Ю.Клена (у ньому ще взяв участь Ігор Набитович); у 2009 р. при ВФ «Відродження» мною започаткована серія «Вісниківська бібліотека», в якій побачили світ книги: Самчук У. «Кулак. Месники. Віднайдений рай» (2009), Донцов Д. «Літературна есеїстика» (2010), «Національні лідери Европи: ідеологічні портрети» (2011), до якої увійшли есеї про визначних історичних діячів, написані різними авторами – співробітниками донцовського журналу «Вісник». У 2009 р. в Києві вийшла класична праця Д.Донцова «Незримі скрижалі Кобзаря» з передмовою П.Іванишина.

Наш 2-й випуск побудований наполовину на матеріалах вісникознавчої наукової конференції «Вісниківська традиція в літературі ХХ ст.: концепти, особливості стилю, світові контексти», проведеної у Дрогобицькому педуніверситеті у квітні 2010 р. Іншу половину видання склали републікації творів вісниківських класиків: Д.Донцова, Є.Маланюка, Ю.Липи, У.Самчука.

Це видання ми присвятили 70-й річниці створення УПА за наказом Проводу ОУН у 1942-у році. І це символічно як для гуманітаріїв: адже спочатку національна революція відбулася у душах нового покоління українців, під впливом художніх візій і націософських ідей, і лише згодом вона поширилася на політичну сферу. Спочатку були книги і статті Д.Донцова і його журнал «Літературно-науковий вісник», а потім – організований революційний націоналістичний рух.

Відзначу, що цей том вийшов і об’ємнішим, і різноманітнішим. У ньому взяла участь більша кількість науковців, які представляють університети від Донецька до Ужгорода, значно розширилися межі інтерпретації завдяки розпрацьованій науковій стратегії. Так, у розділі про теоретичні аспекти вісниківства виступили такі авторитетні і гострі пером вчені, як Ірина Фаріон (Львів), Тетяна Бовсунівська (Київ), Петро Іванишин; поетика вісниківського неоромантизму проінтерпретована знаними дослідниками, докторами філологічних наук Тарасом Салигою (Львів), Миколою Васьківим (Кам’янець-Подільський), Вірою Просаловою (Донецьк); унікальні і маловідомі факти описали у своїх студіях львівські джерелознавці Мар’яна Комариця, Олеся Дроздовська, Оксана Середа, Василь Ґабор, Оксана Утріско. Добротний матеріал про нашого земляка, чудового літературознавця, високоідейного публіциста і перекладача (до слова, одного з найвірніших ідейних соратників Д.Донцова) Остапа Грицая підготувала дрогобичанка Любов Прима. Додам, що пані Прима зараз видає у кількох книгах твори О.Грицая і це буде неабиякою культурною подією для нашого регіону.

Приємно, що поряд з досвідченими науковцями у збірнику взяла участь група молодих – аспіранти і навіть студенти: Тетяна Лях і Мар’яна Хемій з Ужгорода, Ігор Загребельний (Полтава), Василь Пастушина і Мирослава Цибуковська (Вінниця), Володимир Радзієвський (Рівне), Михайло Жилін і Сергій Молотков з Донецька, Олена Якимович (Тирасполь).

Гадаю, певними сенсаціями для читача стануть і опубліковані в нашому збірнику глибокі і гострі, сповнені повчальних націософських висновків есеї Дмитра Донцова «Культура примітивізму (про головні підстави російської культури)», «Дух американізму», «Шевченкові роковини» і «Що таке «українізація» України?»; проникливі і стилістично вишукані рецензії й есеї Євгена Маланюка та Юрія Липи; цілком незнана, «витягнута» з архівів Іриною Руснак інтелектуальна драма Уласа Самчука «Жертва пані Маї» (1941 р.), в якій інтерпретуються глобальні культурні і цивілізаційні проблеми, які поставила 2-а світова війна.

У такий спосіб дрогобицький збірник «Вісниківство: літературна традиція та ідеї» перетворився у багатогранну дослідницьку лабораторію. Особливе значення має те, що саме дрогобицька група вчених кардинально змінила вектор бачення теми вісникіства в літературі: до цього, під впливом фальшивих і тенденційних тлумачень діаспорних ліберальних науковців, які цілеспрямовано боролися з націоналізмом в літературі і культурі, в літературознавстві було цілком відірвано творчість великої низки авторів (близько 20-ти імен) від світоглядної основи вольового націоналізму і традиціоналізму, яку заклав в українську культуру Д.Донцов на початку 1920-х рр. Вісниківська література, культурологічні та естетико-теоретичні ідеї націоналістів характеризуються тим, що будять в людині відчуття устремління до героїчного і шляхетного, вони міцно прив’язують людину до національних і духовних струменів буття, а це не може не дратувати тих, хто виражає настрої сучасної космополітичної цивілізації, настрої атомізації суспільства і матеріалізації його свідомості. Тому проти вісниківської традиції в літературі і науці були і будуть руйнівні, оббріхувальні випади й теоретичні замулювання. Власне, наш задум зробити вісникознавчі видання регулярними й має за мету протистояти цим випадам і брудно-фальшувальним потокам, які часто мають і особистісний характер.

Важливо, що сьогодні наша кафедра української літератури і теорії літератури (завідувач – проф. Петро Іванишин) у своїй вісникознавчій стратегії активно співпрацює з кафедрами української літератури Львівського національного університету ім.І.Франка (завідувач – проф.Т.Салига), де ми спільно провели у 2011 р. наукову конференцію про інтерпретації ідей Т.Шевченка у вісниківстві, і Вінницького державного педагогічного університету ім.М.Коцюбинського (завідувач – проф. Ірина Руснак), де вже незабаром вийде наш спільний (другий за чергою!) науковий збірник про творчість Юрія Клена у вісниківському літературному контексті. Зараз плануємо спільні проекти ще з двома університетськими кафедрами української літератури. Окрім того, вже як ініціатива новоствореної при нашій кафедрі теоретико-методологічної лабораторії, плануємо концептуальні естетико-літературознавчі видання з вісниківської спадщини, спрямовані на заповнення теоретичних лакун.



(1883 – 1973)













Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова
Роwеrеd bу Аgеd Prоgrаmmеr SіMаn СMS 1.4