Головна         Про центр         Контакти


 
Події та коментарі

Хроніка діяльності центру

Видання центру

Твори Дмитра Донцова

Д.Донцов: постать та інтерпретації

Традиція Вісниківства

Ідея націоналізму: основи та філософія

Український націоналістичний рух: історія та історіософія

Націоналізм у світі

Актуальні проблеми націоналізму: націоцентрична аналітика

Християнство і націоналізм

Меч духовний: полеміка

Мовами світу

Архів статей

Архів відео
Джерела українського націоналізму

Науково-ідеологічний центр ім. Дмитра Донцова розпочав свій новий великий проект: вийшов 1-й том «Вибраних творів» Д.Донцова із запланованої 10-томової серії. Про цю культурну подію всеукраїнського значення нам докладніше розповів упорядник, редактор, автор передмови і коментарів до книги, керівник НІЦ ім. Д. Донцова Олег Баган.

– Це вже друга спроба видати у великому обсязі спадщину Д.Донцова – блискучого українського публіциста, ідеолога націоналізму, політичного і культурного мислителя, літературного критика та есеїста. Нагадаю, що 1-й том «Творів» Д.Донцова (Львів: Кальварія, 2001), який містив праці «Сучасне політичне положення нації», «Підстави нашої політики» і «Націоналізм», був визнаний кращою книжкою року у всеукраїнському конкурсі «Книжка року – 2001». Цей проект, на жаль, припинився через відсутність дальшого фінансування, але сам монументальний том з великою теоретичною і фактологічною базою в коментарях і передмовах став, гадаю, вагомим чинником з посилення правої політичної ідеї в сучасній Україні.

Зараз, в новому зібранні, ми пішли іншим шляхом добору матеріалів. Оскільки спадщина Д.Донцова є надто великою (за масштабом як публіцист він дорівнює І.Франкові), то насамперед ми вирішили перевидати всі його основні книжки .і статті журнального формату (публікацій в газетах, і то різними мовами – польською, російською, німецькою, французькою та англійською, – є дуже багато і їх видання збільшило б серію удвічі принаймні). Кожен том буде об’єднувати твори за певний період і на певну тематику. Наприклад, перший том називається: «Політична аналітика (1912-1918 рр.)», другий том: «Культурологічна та історіософська есеїстика (1911-1939 рр.)», третій том: «Ідеологічна есеїстика (1922-1932 рр.)» і т.д.

До першого тому увійшли вельми цікаві і несподівані навіть, думаю, для дослідників української політичної думки праці Д.Донцова. 1912-1918 рр. – це був складний період ідейної еволюції автора, його інтелектуальних ходів та політичних оцінок. Д.Донцов поступово, уважно аналізуючи українську і європейську політичну ситуації, долав соціалістичні та ліберально-народницькі стереотипи і переходив на позиції національного традиціоналізму і консерватизму. Особливо цікавими є його статті із львівського журналу «Шляхи» за 1913-1917 рр., коли саме він найпослідовніше штовхав уперед українську самостійницьку думку, яка була тоді ще надто кволою. Також до тому увійшли статті Д.Донцова із журналів «Дзвін», «Українська хата» (Київ), «Украинская жизнь» (Москва). Сумарно вони охоплюють таку важливу проблематику, як посилення динамічності українського руху, критика догматів соціалізму і хирлявості народництва, аналіз імперських загроз Росії, польського питання, геополітичних тенденцій у Середній і Східній Європі, наростання шовінізму в російській політиці і суспільстві загалом. Просто пророче звучання мають статті Д.Донцова «Русский либерализм и украинское движение», «Поділ Росії?», «Українська відправа російському лібералізмові», «Петербурзький переворот», «Польська криза», «Російський Торквемада (В.Лєнін)». У них він передбачив, що російські ліберали залишаються такими ж шовіністами щодо України, якими були російські монархісти (це ми бачимо й сьогодні), що Російська імперія становитиме загрозу для спокою Європи, допоки її не послабити геостратегічними кроками (і це підтверджує сьогодення), що поляки мусять зрозуміти потребу порозумітися з українством заради свого надійного майбутнього (це першим все-таки сказав український націоналіст, а не Єжи Ґедройц), що російська революція несе в собі екстреми тоталітаризму і терору (і це першим сказав Д.Донцов).

Відкривають же ж том п’ять етапних праць автора: «Сучасне політичне положення нації і наші завдання» (1913), яка стала маніфестом для нового націоналістичного покоління українців на чолі з Є.Коновальцем; «З приводу однієї єреси» (1914), в якій дана цілісна критика українського соціалістичного табору»; «Енґельс, Маркс і Лассаль про «неісторичні нації» (1914), у якій вперше з українського боку викрито шовінізм, імперство та облудність в ставленні до національних прав малих народів в теорії батьків світового соціалізму; «Міжнародне положення України і Росія» (1918) та «Українська державна думка і Європа» (1918), в яких вперше так концептуально було окреслено геополітичну роль, яку мала б відіграти незалежна українська держава у просторі Среденьо-Східної Європи і наскільки це було б позитивно для загальної стабільності на планеті.

Зазначу, що 90% матеріалів тому перевидаються уперше; після публікації їх у фальсифікаторів спадщини Д.Донцова (ворогів у нього до сьогодні ще дуже багато), які спекулюють, наприклад, тим, що нібито під впливом ідей Муссоліні Донцов став націоналісто-волюнтаристом, буде менше можливостей для очорнювання українського автора. Власне, у своїй передмові, аналізуючи ще соціалістичні статті 1909-1912 рр., я доводжу, що Д.Донцов як мислитель не вміщувався у спрощеній матеріалістично-класовій парадигмі мислення соціалістів, що, щораз більше переймаючись національними проблемами та ідеями традиціоналізму (поглядами Мак’явеллі, Мадзіні, Берне, Ґерреса, Шопенгауера, Карлайла, Лебона, Ніцше, Дільтея, Морра, Пеґі та ін.), він ішов до вольового націоналізму самостійно, задовго до появи в політиці Муссоліні, творячи свою оригінальну національно-визвольну ідеологію, майбутню платформу для ОУН і УПА.

Твори Д.Донцова – це не лише чудова логіка політичного аналізу і високі ідеї, це ще й блискуча стилістика українського слова. Скажімо, для мене дуже цікавим є спостереження одного сучасного єврея: у стилістиці Д.Донцова, на його думку, промовляє цілком несподівана, оригінальна мелодика й експресивність української мови. І тут подякую за фахову працю літературному редакторові нашого видання – Ярославові Радевичу-Винницькому, який до того ж уклав великий словник рідковживаних слів і перекладів до книги.

Виходом у світ 1-го тому творів Д.Донцова наш Центр закінчує досить успішний і плідний для себе рік: адже у 2011 р. вийшла ще, перекладена з німецької мови, книжка Д.Донцова «Дух Росії» (Київ: УВС ім.Ю.Липи); ми стали співорганізаторами двох всеукраїнських наукових конференцій, присвячених спадщині Д.Донцова: у Львівському національному університеті (травень) і київській МАУП (жовтень), невдовзі вийдуть об’ємні збірники наукових матеріалів за їхніми матеріалами; ми відкрили відділ Центру Донцова в Одесі, де згуртувалася група науковців, політологів та студентів. Окрім того Центр провів низку культурологічних акцій в різних містах України – круглі столи, презентації, семінари. Буквально через тиждень-два у видавництві «Відродження» вийде велика збірка «Національні лідери Європи. Ідеологічні портрети», підготовлена нашим Центром, яка є перевиданням колишньої серії Д.Донцова «Книгозбірня Вісника», що мала за мету формувати новий світогляд українства, виховувати в ньому вольовий характер.

З ініціативи дрогобицького НІЦ ім.Д.Донцова почалося системне вивчення спадщини вісниківства – творчості письменників, науковців і публіцистів-націоналістів за світоглядом, що друкувалися журналах «Літературно-науковий вісник» і «Вісник». Зараз ми підготували до друку 2-й випуск наукового збірника «Вісниківство: літературна традиція та ідеї», в якому взяли участь вчені із дванадцяти університетів і наукових центрів України – від Донецьк до Ужгорода. Окрім того видання подібних збірників готуємо ще у двох університетах. У такий спосіб нам вдається якоюсь мірою протистояти тим науковцям-лібералам і письменникам-постмодерністам, які цинічно дегероїзують національну культуру, насміхаються з високого і патріотичного, за словами Ліни Костенко, замість «Любіть Україну» проголосили «Любіть Оклахому» («бубабіст» О.Ірванець) і цим вкинули наше суспільство у «пофігізм».



(1883 – 1973)













Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова
Роwеrеd bу Аgеd Prоgrаmmеr SіMаn СMS 1.4