Головна         Про центр         Контакти


 
Події та коментарі

Хроніка діяльності центру

Видання центру

Твори Дмитра Донцова

Д.Донцов: постать та інтерпретації

Традиція Вісниківства

Ідея націоналізму: основи та філософія

Український націоналістичний рух: історія та історіософія

Націоналізм у світі

Актуальні проблеми націоналізму: націоцентрична аналітика

Християнство і націоналізм

Меч духовний: полеміка

Мовами світу

Архів статей

Архів відео
Нація і революція

Майдан -2, як реакція частини суспільства на спробу влади впровадити новий податковий кодекс, вкотре актуалізував питання національної революції, тобто спроможності нації у непарламентський спосіб вирішити свої актуальні соціально-економічні, політичні та духовно-культурні проблеми.

Загалом існує кілька думок щодо останніх подій на Майдані. Одні вважають, що в Україні відбулася революція «середнього класу», який захистив свої інтереси шляхом масових радикальних протестів, що останнім часом прокотилися країною. Другі переконані, що йдеться про бунт людей, які керувалися виключно «шлунковими інстинктами». Треті схильні стверджувати, що йдеться про своєрідне продовження «помаранчевої революції», як чергового етапу утвердження свободи і демократії.

У будь-якому випадку ключовим залишається питання змісту національної революції. Не секрет, що сам термін «революція» - лякає значний прошарок суспільства. Вже надто міцно закарбувався у пам’яті стереотип про «велику жовтневу соціалістичну революцію» з усіма кривавими наслідками, які з нього випливають. Правда, дивує інше. Як виявилося, у середовищі запеклих антикомуністів, патентованих демократів і навіть «теж націоналістів» (вислів В. Іванишина) також чимало таких, які усіляко відмежовуються від національної революції, мовляв, це не «по-європейськи», не конструктивно, суперечить нашому демократичному і європейському поступу.

Отже, що мають на увазі українські націоналісти, коли проголошують курс на національну революцію?

Передусім пропоную повернутися до витоків. У доповіді виголошеній в 1929 році на установчому Конгресі українських націоналістів, який покликав до життя ОУН, її головний ідеолог Юліан Вассиян зазначав: «Завдання націоналізму в стисло політичному розумінні полягають у підготовці та здійсненні програми національної революції , що дасть Українській Нації міцні форми державного життя». Отже націоналісти, зокрема ОУН вважала національну революцію чинником без якого не можливо здобути й закріпити українську державність. Не випадково Ю. Вассиян завершує свою доповідь такими словами: «У бік державного чину український націоналізм спрямовує всі свої організовані сили та свою моральну енергію пафосу української національної революції».

Те, що для українських націоналістів було самозрозумілим для більш широкого загалу тлумачили інші ідеологи ОУН. Так відомий ідеолог ОУН Микола Сціборський у своїй статті «Передпосилка національної революції» наголошував її фундаментальну ознаку: «Вибороти самостійну соборну державу власними силами Української Нації ». При цьому відзначав, що «завдання національної революції не обмежується періодом чинної, збройної боротьби з окупантами і створенням власної великодержавності. Свідомий своєї реформаторської місії в прийдешній українській історії, український націоналізм готується бути вирішальним, творчим чинником і в межах відновленої держави». Це принципова заувага, яка вказує на те, що у власній державі таки можлива і необхідна національна революція.

Більш детально про зміст, завдання й характер національної революції як її розуміють українські націоналісти висловився теоретик і практик ОУН Ярослав Оршан у праці «Доба націоналізму». Цей мислитель відзначає, що «горлання на вулицях» чи навіть збройні сутички, які у результаті призводять до зміни форми державного правління є лише супровідними елементами революції, але аж ніяк не справжньою революцією. « Справжня революція, це реалізація постулату – безумовно змінити даний загально-духовий лад аж до глибини, як у його формах, так і в його попередніх життєвих передпосилках, та замінити його новими цінностями», - підкреслював Я. Оршан. Іншими словами, національна революція передбачає насамперед якісні зміни, які досягаються різними методами.

Уже сучасний ідеолог націоналізму Василь Іванишин у своїй книзі «Нація. Державність Націоналізм» уточнював: «Революційна боротьба – не обов'язково збройна, не обов'язково кровопролитна, але обов'язково має за мету якісні зміни в суспільстві».

Я. Оршан закликає розрізняти «розкладову (руйнівну) революцію» від «творчої революції». Ознакою першої є поява людей, які прагнуть влади за будь-яку ціну. Ознакою другої – є людина «з політичним хотінням, з інстинктом державності й проводу». Розвиваючи тезу про «творчу революцію» Я. Оршан пише: «Її мета – влада; її намір – поставити цю владу на послуги впорядкованої національної спільноти». А завершує свої міркування висновком, що творчою революцією може бути лише націоналістична революція.

Висновки Ю. Вассияна, М. Сціборського, Я. Оршана та В. Іванишина надзвичайно актуальні в контексті сьогодення. Вони, по-перше, спростовують нав’язані комуністичною пропагандою стереотипи про національну революцію як «заклик до крові». По-друге, дають можливість оцінити «революцію» усіх Майданів, а головне вождів, які на цих майданах оголошували себе революціонерами. І, по-третє, підштовхують до розуміння необхідності справжньої національної, творчої революції, яка приведе до фундаментальних змін в національному організмі, що дозволять українській нації стати господарем у власній державі.

Хто ж має виступити локомотивом національної революції? У свій час М. Сціборський дав таку відповідь на це питання: У згаданій статті він відзначав: «Ту перманентну революційну діяльність мають провадити кадри національної революції: націоналістична організація – ОУН. ОУН є той організований і організуючий, спаяний дисципліною і спільною ідеєю чинник, що має процеси революції поглиблювати в глибших масах народу й владно охоплювати своїми впливами різні ділянки національного життя. ОУН не лише організована сила революції. Вона її штаб, мозок і душа цілого визвольного руху».

Богдан Червак ,
перший заступник Голови ОУН



(1883 – 1973)













Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова
Роwеrеd bу Аgеd Prоgrаmmеr SіMаn СMS 1.4