Головна         Про центр         Контакти


 
Події та коментарі

Хроніка діяльності центру

Видання центру

Твори Дмитра Донцова

Д.Донцов: постать та інтерпретації

Традиція Вісниківства

Ідея націоналізму: основи та філософія

Український націоналістичний рух: історія та історіософія

Націоналізм у світі

Актуальні проблеми націоналізму: націоцентрична аналітика

Християнство і націоналізм

Меч духовний: полеміка

Мовами світу

Архів статей

Архів відео
Актуальна есеїстика від Донцова

Щойно дрогобицький Науково-ідеологічний центр ім. Дмитра Донцова презентував своє нове знакове видання: книгу Дмитра Донцова “Хрестом і мечем”. Видання здійснене у Тернополі за підтримки Всеукраїнського об’єднання “Свобода”. Про значення цього спільного культурного проекту нам розповів упорядник і автор передмови, керівник НІЦ ім. Д. Донцова Олег Баган.

– Про перевидання підсумкової книги Д. Донцова (вперше вона була видана в Торонто у 1967 р.) ми мріяли давно. Це дуже цілісна й концептуальна збірка ідеологічних есеїв, яка майже ідеально передає проблематику та ідеологічні устремління автора. Вона складається із праць міжвоєнного і повоєнного періодів творчості Д. Донцова. Таким чином, читач може зрозуміти широкий і контрастний спектр проблем, які інтерпретував знаний український мислитель, моделюючи національне виживання й ідейно-духовне зміцнення українства у вельми складні часи. Загалом книга концентрує в собі багато філософського, візіонерського, культурологічного матеріалу і тому матиме важливе інтелектуальне звучання в сучасності.

Такі есеї, як “Дух наших історичних традицій”, “За який провід?”, “Об’єднання чи роз’єднання”, “Маса і провід”, “Кількість чи якість?”, “Орден – не партія”, належать до міжвоєнного періоду. Усі вони мали етапне значення і виходили окремими брошурами у серії “Книгозбірня Вістника”, яку видавав Д. Донцов як додаток до свого журналу “Вісник” і яка мала за мету подати перед українським читачем концепцію ідейного виховання. У книжках цієї серії передусім трактувалися питання сенсу історії, теорії еліт, формування героїчного типу особистості, загроз цивілізації масового виробництва, основ націоналізму різних народів, принципів історичного успіху і т. ін. Значною мірою на цих книжках формувалося у 1930-і рр. нове покоління ОУН (Хоча сьогодні чомусь знаходяться “історики”, які доводять, що Д. Донцов не мав впливу на ОУН або цей вплив був лише негативним, бо так їм кажуть ліберали, які загалом ненавидять історію українського націоналізму і всіляко перекручують її. У такий спосіб, я на мене, формується новітнє двійкарство, тобто внутрішній опортунізм, який веде до вихолощення ідейного змісту націоналізму). До слова, зараз нами підготовлена вже до друку велика збірка інших есеїв із серії “Книгозбірня Вістника”, гадаю, навесні 2011 р. вона побачить світ.

Історіософський есей “Дух наших історичних традицій” (у варіанті 1937 р. “Де шукати наших історичних традицій?”) ідеально розкриває духовну сутність української історії. Цю працю, на мою думку, повинен прочитати кожен українець, настільки вона багата історіософськими спостереженнями, духом героїки, оригінальними інтерпретаціями постатей і подій, і головне, сповнена національною гідністю, гартує національний характер.

Решта міжвоєнних есеїв присвячені переважно питанням ідеологічним і політичним: як сформувати якісну еліту? Як навчитися перемагати в історії? Що таке дух орденства, посвяти? Яким має бути справжній провідник? Як керувати масами? Що надихає, а що призводить до змаління народів? Як розбудити активність людей? Що загрожує матеріалістичній цивілізації? Загалом ця есеїстика сповнена маси цікавих фактів зі світової історії, пересипана влучними висловлюваннями видатних діячів і мислителів минулого. Нагадаю, що Д. Донцов ідейно розвивався під впливом таких неординарних мислителів, спадщина яких є справжньою квінтесенцією західної мудрості, як Дж. Мадзіні, А. Шопенгауер, Т. Карлайл, Ґ. Лебон, О. Шпенглер, В. Парето, Ш. Морра, М. Беррес, Ґ. Моска, В. Зомбарт та ін. Тому його есеї ніби містять головний згусток їхніх теоретизувань і узагальнень, є своєрідною збіркою історіософських і націософських афоризмів у дусі європейського траціоналізму та націоналізму.

Три есеї післявоєнного періоду – “Демаскування шашелів”, “Хрест проти диявола”, “Від містики до політики” – несуть більше філософії, релігійних переживань, культурологічних узагальнень. В них Д. Донцов розгортає критику західної матеріалістично-ліберальної цивілізації, збудованої на прагматичному цинізмі, безбожницької, плебейської за духом (бо потурає низьким смакам мас, відірваних від справжньої високої культури). Водночас він робить актуальні застороги щодо вічного і неухильного (бо побудованого на шовінізмі) російського імперіалізму, який завжди ніс і несе деструкцію правдивим європейським принципам і вартощами. Д. Донцов однозначно доводив: будь-яка орієнтація на імперіалізм, на підкорення і “перемелювання” інших народів завжди вестиме до злочинів проти людства, до політичної фальші й облуди, як це сталося з німецькими нацистами, з російськими комуністами і стається із західними космополітичними лібералами.

Не можу більше коментувати твори Д. Донцова за браком місця, наголошу тільки, що мають вони неабияку актуальність для сучасних українських політиків та ідейних публіцистів. На цьому, власне, наголошують у своїй передмові лідер ВО “Свобода” Олег Тягнибок та у післямові голова Тернопільської обласної ради, член керівництва ВО “Свобода” Олексій Кайда.

Відзначу, що збірка “Хрестом і мечем” видана в доволі якісному поліграфічному виконанні, Центр Д. Донцова забезпечив літературне редагування текстів (дякую за допомогу Ользі Гриці) для того, щоб сучасник зміг легше сприйняти їхній зміст (як відомо, діаспорний правопис має в собі низку незручностей для теперішнього українського читача).

Зараз Центр Д. Донцова підготував до друку ще одну книжку Д. Донцова – “Дух Росії” (перше видання – 1961 р.), написану німецькою мовою для західного світу. Нагадаю, що Д. Донцов усе життя публікувався різними іноземними мовами (німецькою, французькою, англійською, польською) для того, щоб донести світові українську проблематику, яка дуже часто фатально замикалася (і замикається сьогодні) в російському імперському просторі й російському інформаційно-пропагандивному полі. Ми організували переклад цієї оригінальної книжки українською мовою і зараз ведемо переговори з одним київським видавництвом про її друк.



(1883 – 1973)













Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова
Роwеrеd bу Аgеd Prоgrаmmеr SіMаn СMS 1.4