Головна         Про центр         Контакти


 
Події та коментарі

Хроніка діяльності центру

Видання центру

Твори Дмитра Донцова

Д.Донцов: постать та інтерпретації

Традиція Вісниківства

Ідея націоналізму: основи та філософія

Український націоналістичний рух: історія та історіософія

Націоналізм у світі

Актуальні проблеми націоналізму: націоцентрична аналітика

Християнство і націоналізм

Меч духовний: полеміка

Мовами світу

Архів статей

Архів відео
Мислитель ґотичної висі

Дрогобицький Науково-ідеологічний центр ім.Дмитра Донцова і Видавнича фірма "Відродження" випустили у світ великий том творів видатного українського мислителя-націоналіста, літературного критика, політика і публіциста Дмитра Донцова "Літературна есеїстика". Ця подія однозначно набуде всеукраїнського значення, оскільки спадщина визначного ідеолога займає важливе місце в національній культурі ХХ ст. Про це детальніше нам розповів відповідальний редактор видання, упорядник книги, автор післямови і коментарів до неї, керівник НІЦ ім.Д.Донцова Олег Баган.

- Поява великого, майже 700-сторінкового, тому вибраної есеїстики Д.Донцова на літературну тематику – це, справді, подія небуденна. З різних причин вихід книги, яку ми анонсували 3-и роки тому, дещо затягнувся. Насамперед затягнувся через масштабність і складність підготовчої редакторської роботи: матеріали вимагали уважних текстових вивірень, коментарів, філологічного опрацювання.

Книжка вийшла об’ємна – 40 умовних друкованих аркушів. І що особливо важливо – більшість есеїв передруковані в Україні вперше (це майже 90 % змісту книги), вони передають творчі устремління автора рівно за 50 років: перший есей книги датується 1914 р., останній – 1964-м.

Для шанувальників імені Д.Донцова це видання буде особливо цікавим тим, що в ньому зібрані твори маловідомі, колись важкодоступні; загалом ця книга суттєво розширює уявлення про його літературознавчі зацікавлення, роздуми й оцінки. Наприклад, до тому увійшла стаття "Шевченко і компактна більшість" із журналу "Українська хата", про співпрацю Д.Донцова з яким майже ніколи не згадують навіть спеціалісти; тут вміщені дві статті із журналу "Шляхи" (1916 – 1917 рр.), про співпрацю з яким, здається, акцентовано писав тільки я. І це важливо, бо саме у період 1914 – 1918 рр. Д.Донцов через свою жваву й гостру публіцистику перетворився на справжнього інтелектуального й ідейного лідера молодого, стрілецького покоління. Натомість навіть донцовознавці представляють інколи його появу редактором "Літературно-наукового вісника" у 1922 р. як "необґрунтовану несподіванку" , що не відповідає правді.

Центральне місце в книзі займає есеїстика 1920-1930-х рр. із журналів "Літературно-науковий вісник" і "Вісник" (всього 20 есеїв). Це був зоряний час творчості Д.Донцова: він був найвпливовішим автором-критиком та ідеологом в культурному просторі Західної України й еміграції; виступав у різних жанрах, вів завзяті дискусії з опонентами на різні боки; згуртовував в єдиний ідейний табір цілу письменницьку генерацію (Є.Маланюк, Л.Мосендз, О.Ольжич, О.Теліга, У.Самчук, Ю.Липа, О.Стефанович, М.Островерха та ін.).

Особливо відзначу цікавість і вагу таких есеїв, як "Про молодих", де є глибокі роздуми про природу творчості і літературної сугестії, викладена естетика вольового неоромантизму як програма для нового покоління письменників; блок есеїв про Т.Шевченка, його улюбленого автора; як есей "Трагедія Франка", в якому дано дивовижно проникливий аналіз внутрішніх суперечностей Каменяра; блок есеїв про культурний вибір України між Сходом і Заходом ("До старого спору", "Крок вперед", "Росія чи Європа?", "Da capo", "Post Scriptum"); есеї про Стефаника і Черемшину, про Достоєвського.

Нагадаю, що сам Д.Донцов видав збірку есеїв вісниківського періоду під назвою "Наша доба і література" 1937 р.. У другому виданні вона отримала назву "Дві літератури нашої доби" (Торонто, 1958). Ця книжка була перевидана в Україні (Львів, 1991) з ініціятиви знаного історика Ярослава Дашкевича (як і деякі інші збірки Д.Донцова), тому ми не включили її до нашого видання. Тож тепер дослідники і читачі отримають набагато повніше уявлення про його літературну есеїстику міжвоєнної доби: в дрогобицькому виданні її зібрано більше, ніж у книзі "Дві літератури нашої доби".

Ще до нашого видання увійшли три вельми значущі повоєнні збірки есеїв: "Правда прадідів великих" (1952), "Поетка вогненних меж: Олена Теліга" (1953) і "Туга за героїчним" (1955). Есеїстика цього періоду вагома масштабністю культурологічних узагальнень, філософськими роздумами, духовним звучанням.

Завершують том "Лист до голови МУРу У.Самчука", в якому Д.Донцов розвінчує фальшиві позиції ліберальних письменників і критиків (Ю.Шерех, Ю.Косач, В.Петров, І.Багряний та ін.), що організували під маскою "модернізму" і "європеїзації" системне паплюження націоналістичної традиції в культурі; есеї "Забутий заповіт" про Шевченка і "Шевченко і "Квадрига Вісника" львівського", в якому автор доводив вищу моральну, естетичну і духовну спорідненість між Шевченком і письменниками-вісниківцями, яких він великою мірою виховав.

Загалом дрогобицький том вибраної есеїстики Д.Донцова містить колосальний теоретичний матеріал, який, без сумніву, виявиться вартісним для сучасних українських критиків, літературознавців, культурологів, філософів, дослідників національної ідеї та ідеології націоналізму. Сподіваюся, він розвіє багато міфів, що скупчилися довкола імені Д.Донцова (наприклад, про його естетичну поверховість), розставить багато крапок над полеміками, які він вів (адже опоненти зазвичай виставляли його в невигідних позиціях в своєму зображенні), заповнить багато лакун, які витворилися через безсистемність вивчення його спадщини і її популяризації. З усього матеріалу книги її автор постає як блискучий стиліст (фактично Д.Донцов відкрив нові можливості української публіцистики і її мови), великий ерудит-концептуаліст, який синтезував розвиток правоконсервативної думки в Україні і дав свою версію ідеології волюнтаристського типу в контексті європейських теорій націоналізму.

Передмову до нашої книги, вельми цікаву, оригінальну за підходами і трактуваннями, глибоку за професійним висвітленням несподіваних аспектів, написав відомий вчений, нині президент Києво-Могилянської Академії Сергій Квіт. Нагадаю, що п.Квіт є автором ґрунтовної монографії "Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет" (Київ, 2000), багато років займався вивченням і популяризацією спадщини Д.Донцова.

Окремо відзначу роботу літературного редактора, п.Ярослава Радевича-Винницького, якому довелося не тільки унормувати тексти стилістично й орфографічно, а й зробити переклади окремих слів і фраз із 8-и іноземних мов, випрацювати єдині текстологічні принципи для текстів, написаних за різними граматичними правилами (пам’ятаймо про 50 років творчості!), здійснити тлумачення маловідомих, рідкісних слів, яких у Д.Донцова аж надто багато. За цю сумлінну працю НІЦ ім.Д.Донцова складає велику дяку відомому дрогобицькому лінгвістові і редакторові.

Додам, що "Літературна есеїстика" Д.Донцова вийшла у серії "Вісниківська бібліотека" як друга книжка (першою була книга вибраних творів У.Самчука, 2009 р.) і це стає важливим кроком у розвитку видавничої стратегії ВФ "Відродження" та ідейно-культурницької лінії НІЦ ім.Д.Донцова, оскільки перед національною культурною свідомістю постає цілий пласт ідейного й естетичного минулого як цілісність, як велика традиція.

Цікавим і складним аспектом роботи над книгою став добір ілюстрацій. Адже естетична концепція Д.Донцова особливо піднесена, героїчна, динамічна за духом. Її настрої можуть адекватно передати хіба що музика Р.Вагнера або архітектоніка готичних соборів. Власне, на останньому ми й зупинилися, використавши елементи з готичних інтер’єрів: їхня стилістика – це найвеличніше, найдраматичніше і найшляхетніше мистецтво, з усього, що створила біла людина.

Зараз НІЦ ім.Д.Донцова розпочав роботу над великим, кількатомовим проектом творів Д.Донцова, у якому планується перевидати усі його книжки ідеологічного змісту та статті й есеї на теми політики, історіософії, культурології. Щоб читач зрозумів масштаби проекту, назву деякі цифри: лише статті із ДНВ і «Вісника» на теми ідеології націоналізму та політики зайняли понад 2000 сторінок! А ще є сотні статей, розкидані в часописах «Українська хата», «Дзвін», «Слово», «Украинская жизнь», «Молода Україна», «Шляхи», «Нова Рада», «Відродження», «Селянське слово», «Заграва», «Дніпро», «Батава», «Авангард», «Визвольний шлях», «Гомін України», «Українська трибуна», «Клич нації», «Крила», «Орлик», «Українська думка», «Український самостійник», «Час», «Шлях перемоги», «На варті», «Український шлях» та ін.; і ще сотні статей, написані німецькою, французькою, англійською і польською мовами для різних часописів Європи і Америки впродовж 1912 – 1970 рр. Гадаю, після оприлюднення усього цього масиву інтелектуальної та ідейної праці зникнуть підстави для деяких науковців говорити про «побічне» значення Д.Донцова для розвитку української культури і політичної думки ХХ ст.

http://www.vidrodzhenia.org.ua/doncov.htm



(1883 – 1973)













Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова
Роwеrеd bу Аgеd Prоgrаmmеr SіMаn СMS 1.4