Головна         Про центр         Контакти


 
Події та коментарі

Хроніка діяльності центру

Видання центру

Твори Дмитра Донцова

Д.Донцов: постать та інтерпретації

Традиція Вісниківства

Ідея націоналізму: основи та філософія

Український націоналістичний рух: історія та історіософія

Націоналізм у світі

Актуальні проблеми націоналізму: націоцентрична аналітика

Християнство і націоналізм

Меч духовний: полеміка

Мовами світу

Архів статей

Архів відео
Втрата себе: проблема деструкції ідентичності в умовах тотального лібералізму

Ігор Загребельний
м. Полтава

Кожна людина за своєю сутністю є унікальною і неповторною, володіє комплексом як індивідуальних, так і родових особливостей, які відрізняють її від інших. Є чоловіки й жінки, віруючі та атеїсти, старі й молоді, представники різних рас та націй... Звідси випливає, що не існує „загально-людей” (людей-взагалі): є людство як сукупність усіх людей, є більші чи менші соціальні групи, є окремі індивідуми, однак немає людини як чистого поняття. Кожній людській екзистенції відповідає певна сутність, яку ми можемо розглядати як структуровану систему ідентичностей. Саме усвідомлена або ж не усвідомлена самоідентифікація, якщо вона є органічною, робить людське буття гармонійним. Водночас відсутність цієї самоідентифікації має виразно деструктивні наслідки, елементарною ілюстрацією чого є той дискомфорт, який виникає у випадку, коли людина не може „знайти себе”. Тому досить тривожно виглядає той факт, що сьогодні люди дуже часто втрачають власну ідентичність, перестають пов'язувати себе з іманентною їм нацією, релігією, громадою, сім'єю і, в ряді окремих випадків, навіть статтю.

Причиною таких сумних процесів, на нашу думку, є тотальне поширення лібералізму - ідеології, в центрі якої лежить абстрактна „загально-людина” з її численними правами та свободами, однак без обов'язків та дисципліни. Ми не випадково означили лібералізм саме як тотальне явище, адже сьогодні він не лише агресивно нам нав'язується, але й притендує на роль „єдиноправильної” ідеології; не дивлячись на поширені політологічні штампи, ми навіть можемо говорити про лібералізм як про тоталітарну ідеологію , подібну до комунізму або нацизму. Не будемо детально зупинятись на характеристиці тоталітарної сутності лібералізму - досить вказати, що прикриваючись демагогією про владу народу, лібералізм насправді сприяє встановленню влади олігархічних клік, а замість проповідуваної свободи думки і світоглядного плюралізму просто навішує на ряд неугодних йому концепцій ярлики фашизму, мракобісся чи того ж таки тоталітаризму. Для нас більш важливою є генетична спорідненість лібералізму з класичними тоталітарними ідеологіями.

Якщо ретельно подивимось на світоглядні витоки лібералізму, то побачимо, що його споріднює з комунізмом і націонал-соціалізмом спільне світоглядне коріння - антропоцентричний гуманізм. В усіх трьох ідеологічних системах присутнє обожнення людини: в комунізмі - „пролетарія”, в нацизмі - „арійця”, в лібералізмі - знеособленої „загально-людини”. У свою чергу обожнення людини і відхід від теоцентризму руйнують цілісність особистості: замість чіткої системи координат, в центрі якої стоїть Бог, недосконала людина сама себе проголошує мірою всіх речей. Відповідно, гуманістичні тоталітарні ідеології не лише спотворюють бачення людиною навколишнього світу, але й призводять до втрати нею самої себе, своєї ідентичності.

Розглянемо декілька випадків розмивання ідентичності в умовах лібералізму.

Насамперед розглянемо випадок втрати релігійної ідентичності. Історія розвитку лібералізму та його сучасність мають чимало моментів, які показують антиклерикальну сутність цієї ідеології. Однак офіційно лібералізм відстоює свободу совісті і не заперечує релігії. В лібералізмі головним інструментом нищення релігійної ідентичності є широко розрекламована толерантність. Ліберальна толерантність насамперед є не повагою до чужого, а відсутністю відданості до свого власного; по суті, толерантність - це своєрідний „антифанатизм”, євангельська „літеплість”, від якої застерігав Христос. Така толерантність призводить до поверхневої, суто номінальної ідентичності, яку дуже легко зруйнувати. „Толерантний християнин”, наприклад, перестає бути Воїном Христовим і перетворюється на духовного кастрата, який абсолютно індеферентно відноситься до добра і зла, істини і брехні; він не просто безвідповідально ставится до стану власної душі, але й занедбує соціальні обов'язки: перестає виховувати дітей у христянському дусі, байдужіє до стану суспільної моралі. Як наслідок, дуже часто діти такого номінального християнина виростають відвертими атеїстами, а суспільство, в якому він живе, - дехристиянізується. Подібні руйнівні наслідки ліберальна толерантність має і щодо інших випадків ідентичності.

Інший приклад згубного впливу лібералізму - руйнування самоідентифікації відносно більших чи менших соціальних груп. Найбільш масштабною є деструкція національної ідентичності, яке відбувається в першу чергу через те, що лібералізм гіперболізує права людини коштом права нації. Нація лібералами розглядається взагалі у суто матеріалістичному (найчастіше - позитивістському) розумінні, тож у лібералістичному дискурсі взагалі немає місця для таких понять як „національний дух” або „святість Вітчизни”. Тому нація, яка абсолютно десакралізується, автоматично перестає бути цінністю, а отже й самоідентифікація з нею стає непотрібною. Це призводить до етнічної маргіналізації , що тягне за собою згубні наслідки не лише у політичній площині, але і в царині духа: „Коли думаю ”Вітчиза„, - тоді себе висловлюю і вкорінююсь” - говорив К. Войтила, тож денаціоналізація позбавляє людину коріння, перетворює її на перекотиполе, створює у її душі прогалину, яка або залишається пусткою, або заповняється утилітарними (як правило, відверто гедоністичними) „цінностями”; оскільки нація, між іншим, є культурною спільнотою, то денаціоналізація ставить людину на маргінесі культури, тобто призводить до культурної деградації.

Подібно до денаціоналізації лібералізм призводить до „викорінювання” людини зі сфер родини чи громади і, в решті решт, сприяє атомізації соціуму та перетворенню людини із соціальної істоти в егоїстичну тварину, для якої інші люди - лише предмет задоволення власних потреб.

Не можна також оминути таке явище, як руйнація статевої ідентичності, яка є чудовою ілюстрацією масштабів гуманітарної катастрофи, яку несе за собою ідеологія лібералізму, оскільки відмова від власної сексуальної сутності є бунтом проти природи, яка проявляється на елементарному - фізіологічному - рівні. Втрата органічної статевої ідентичності проявляється у двох аспектах - екстравертному та інтровертному. У першому випадку спотворюється форма зовнішнього вираження власної сексуальності, безпосереднім виявом чого є гомосексуалізм, в другому - людина нівелює свою природу й заперечує приналежність до однієї із двох статей (явище андрогінності).

Як бачимо, лібералізм призводить до того, що людина перестає бути собою: прямуючи до абстрактної „загально-людини”, вона перетворюється на абсолютного маргінала, духовну порожнечу, в якій майже немає нічого людського. Як зупинити цей жахливий процес самознищення людства? Єдиним можливим виходом, на думку автора, є відхід від ідеологем лібералізму і повернення до органічних - традиційних - цінностей. Щоб зупинити духовну руїну і віднайти себе не потрібно „винаходити велосипед” - істинні цінності є вічними, їх не винаходять - їх віднаходять. Саме віднайшовши втрачені, вкрадені або власноруч відкинуті вічні аксіологічні орієнтири, ми зупинимо процес втрати себе.



(1883 – 1973)













Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова
Роwеrеd bу Аgеd Prоgrаmmеr SіMаn СMS 1.4