Головна         Про центр         Контакти


 
Події та коментарі

Хроніка діяльності центру

Видання центру

Твори Дмитра Донцова

Д.Донцов: постать та інтерпретації

Традиція Вісниківства

Ідея націоналізму: основи та філософія

Український націоналістичний рух: історія та історіософія

Націоналізм у світі

Актуальні проблеми націоналізму: націоцентрична аналітика

Християнство і націоналізм

Меч духовний: полеміка

Мовами світу

Архів статей

Архів відео
За героїчний тип культури

22-23 квітня в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка відбулася Міжнародна наукова конференція „Вісниківська традиція у літературі ХХ ст.: концепти, особливості стилю, світові контексти”. Про значення і підсумки цієї акції „Галицькій Зорі” розповіли її головні організатори й ідейні натхненники: завідувач кафедри теорії та історії української літератури, професор Петро Іванишин та керівник Науково-ідеологічного центру ім. Дмитра Донцова, доцент Олег Баган.

Петро Іванишин : Розповідь про конференцію варто розпочати зі слів вдячності, оскільки, щоб прийняти велику кількість гостей, було проведену значну підготовчу та організаційну роботу. Насамперед подякую очільникові оргкомітету – ректорові Дрогобицького педуніверситету професорові Валерію Скотному за підтримку нашої кафедри напередодні проведення конференції і чудовий ремонт приміщення кафедри, санкціонований керівництвом університету. Цьогорічна конференція, присвячена темі вісниківства, є вже другою у напрямку дослідження ідейно-естетичних основ націоналізму і традиціоналізму в українській літературі і, сподіваюся, конференції на таку тему стануть у нас систематичними.

Велика дяка належить також доцентові Лесі Кравченко, завідувачеві кафедри світової літератури ДДПУ, яка зуміла своїм професійним підходом забезпечити нашому заходові високий рівень організації. Загалом завдяки особливій активності доцента Л.Кравченко у плані наукових акцій і видавничих проектів філологічний факультет Дрогобицького педуніверситету твердо займає лідерські позиції в інтелектуальній сфері нашого міста і регіону.

Окремо хочу подякувати за допомогу деканові філологічного факультету професорові Василеві Винницькому, директорові Центру післядипломної освіти Петрові Фещенку, а також особливо активним членам кафедри – І.Набитовичу, С.Новак, І.Дмитрів, І.Марочканичу.

Відзначу, що теперішня конференція проводилася нами на міжнародному рівні, у співпраці з Інститутом слов’янської філології Університету ім. М.Склодовської-Кюрі у Любліні (директор інституту – професор Фелікс Чижевський). У конференції взяли участь науковці з Варшави, Любліна, Ольштина, Тирасполя (Придністров’я). Усього заявки на участь поділи 60 науковців із різних університетів України – від Ужгорода до Донецька, від Сум до Одеси, – що не можна не вважати певним успіхом, певним етапним кроком в історії нашої кафедри і філологічного факультету загалом.

Олег Баган : Тема вісниківства, тобто вивчення історії, ідейної парадигми та естетичних концептів журналів „Літературно-науковий вісник” і „Вісник”, які виходили у 1920-30-ті рр. у Львові за редакцією ідеолога українського націоналізму Дмитра Донцова (1883 – 1973), та авторів, що були близькими до них або виражали подібні творчі інтенції, є вельми широкою й актуальною. По-перше, тому, що ще ніхто не досліджував цю тему як цілість, як колосальну духовну, інтелектуальну, моральну і культурну тенденцію, яка кардинально оновила тоді засади української ментальності і літератури. По-друге, ця тема дає можливість подивитися на різноманітну проблематику (творчість, історичні процеси, ідеології та ін.) крізь призму, у якій переплітаються літературознавство, мистецтвознавство, культурологія, суспільствознавство, філософські ідеї. По-третє, тема вісниківства підіймає такі ще рідкісні в українській гуманітарній науці пласти світових ідеологій і теорій, як європейський консерватизм (традиціоналізм) і націоналізм, ірраціоналістичні філософські системи, українська цивілізаційна специфіка, форми й тенденції волюнтаристської художньої літератури та ін.

Тож, реалізуючи цю інтелектуальну програму, ми маємо змогу перетворити Дрогобицький педуніверситет у центр вивчення несподіваних, але потрібних, літературних практик, теоретичних систем, забутих пластів національної культури, які були у свій час надзвичайно важливими.

Вісниківство (тобто вольовий націоналізм в інтерпретаціях та спрямуваннях Д.Донцова) суттєво вирвало українство із двох культурних та політико-історичних пасток: з народництва (провінційності світопереживань) і драгоманівщини (благодушного прогресистського лібералізму). І цей досвід, з огляду на нездоланність українського ментального потягу до примітивності і непереборного пацифізму (примиренства), виглядає ще й надто актуальним. Міжвоєнний націоналізм розбудив в українців великий національний ерос, вітальний порив до здобування і жертовності. І це закладалося в мораль і психологію нації в тому числі через художнє слово і мистецькі візії. Вісниківство стало теорією і методологією введення в українську свідомість і культуру принципів європейського консерватизму і волюнтаризму як вирішальних будівних факторів для створення національної еліти і формування оптимістичного, наступального світовідчуття в суспільстві. Зрештою, саме естетика вісниківства – стильовий неоромантизм і концепція героїзму в мистецтві – стала надважливою основою для створення понадчасового, вічного настрою утвердження героїчного типу творчості. І саме цей тип творчості здатен зберігати здорові і сильні духовні інтенції нації в усі часи розпаду і хаосу, одним з варіантів яких є сучасний постмодернізм.

Петро Іванишин : Наголошу, що вісниківська конференція має стратегічний пріоритет – у ній потужно звучить теоретичний аспект. Сьогодні українська наука, яка пережила бурхливу хвилю фактологічної новизни у 90-ті роки, потребує, образно кажучи, теоретико-методологічного загартування. Не секрет, що в теперішній нашій гуманітарній науці ще панує значний ціннісний, понятійний, ідейно-теоретичний хаос. Тому той потужний теоретичний струмінь, який ми запропонували у першому випуску наукового збірника „Вісниківство: літературна традиція та ідеї” (Дрогобич: Коло, 2009), думаю, позитивно вплине на інтелектуальні тенденції часу, оскільки виступ з позицій цілісного націоцентричного світогляду (філософського ідеалізму і національного традиціоналізму) дає надійний простір і основу для поглиблених інтерпретацій і літератури, і людської сутності та сенсу буття. Нам вдалося запропонувати продуктивну національно-екзистенціональну методологію пізнання (її автор – Василь Іванишин), на ґрунті якої можливий концептуальний погляд на найскладніші і на найзагадковіші моменти літературного процесу і художньої творчості. Не випадково 22 грудня на нашій кафедрі було започатковано регулярний Науково-теоретичний семінар імені Василя Іванишина, присвячений питанням методологічного оновлення сучасної української науки про літературу на базі національно-екзистенціальних, буттєво-історичних парадигм.

Як відомо, давнім пріоритетом кафедри теорії та історії української літератури є також франкознавство. Наші видання в цій царині вже мають всеукраїнське визнання. Зараз ми разом із Дрогобицькою райдержадміністрацією (голова – М.Кравець) і Благодійним фондом ім.. І.Франка (керівник – Я.Радевич-Винницький) проводимо щорічні „Нагуєвицькі читання”, за матеріалами яких видано два наукових збірники, а третій готується до друку. Отже, ці три лінії – франкознавство, вісниківство і національно-екзистенціальну методологію – ми плануємо й надалі мати за пріоритетні. Ці три напрямки досліджень у сфері літературознавства з одночасним діалогом проблем зі сферами культурології, політології, філософії та інших суміжних гуманітарних дисциплін дозволяють утримувати в полі інтерпретацій доволі широкий обрій національної культури і світового теоретико-гносеологічного досвіду. Звісно, при цьому нами не відкидаються можливості виходу й на інші літературознавчі сфери, про що, наприклад, свідчать інші наші наукові заходи, зокрема систематичне проведення (до п’яти засідань на рік) Літературознавчого семінару спільно із кафедрою української літератури Львівського національного університету (завідувач – професор Тарас Салига).

Олег Баган : Важливим напрямком діяльності нашої кафедри і Науково-ідеологічного центру ім. Д.Донцова є і, сподіваюся, буде видавництво. Науковий збірник „Вісниківство: літературна традиція та ідеї” ми плануємо зробити регулярним, він вже зайняв своє місце в українському літературознавстві. Вже бачу концепцію другого випуску, який повинен перевершити перший і за масштабами, і за якістю інтерпретацій.

Минулого року при видавництві „Відродження” ми започаткували нову книжкову серію – „Вісниківська бібліотека”, в якій першим з’явився том вибраних творів Уласа Самчука, що складався із маловідомого, але ідейно гострого роману „Кулак” й оригінальних збірок новелістики „Месники” та „Віднайдений рай”. Ось-ось світ побачить у цій серії великий том (650 сторінок густого набору) літературної есеїстки Дмитра Донцова, передмову до якого написав відомий науковець і публіцист, нині президент Києво-Могилянської академії Сергій Квіт, коментарі й редакторсько-упорядкувальну роботу виконав автор цих рядків. Зазначу, що 90 відсотків матеріалів книжки склали есеї Д.Донцова, які жодного разу не перевидавалися.

Окрім того, разом із Видавничою спілкою Ю.Липи (Київ) ми видали у 2009 р. монографію Д.Донцова „Незримі скрижалі Кобзаря” (передмову до книжки написав Петро Іванишин). Дотичним до теми вісниківства був і наш минулорічний науковий збірник „Український націоналізм: історія та ідеї”, де побачили світ вперше передруковані геополітичні й історіософські праці Д.Донцова: „Похід Карла ХІІ на Україну”, „Міжнародне положення України і Росія” та „Українська державна думка та Европа”. Також тут були опубліковані глибокі есеї першого ідеолога ОУН і чудового українського мислителя Юліана Вассияна: „До головних засад націоналізму”, „Завдання української історіографії” і „Простір між Москвою і Візантією”.

У плані посилення теоретичних акцентів дрогобицької філологічної школи НІЦ ім. Д.Донцова видав твори трьох класичних авторів: Миколи Зерова „Історія української літератури ХІХ ст. Від Куліша до Винниченка. Статті” (2007), Володимира Домбровського „Українська стилістика і ритміка. Українська поетика” (2008) і Михайла Рудницького „Від Мирного до Хвильового. Між ідеєю і формою” (2009). (Передмови, редагування й упорядкування до усіх трьох книг виконав О.Баган). Зараз готується до друку том вибраних теоретичних статей київського неокласика Бориса Якубського.

Значними подіями в культурному просторі України стали такі видання НІЦ ім. Д.Донцова, як том вибраних творів Ірини Вільде „Метелики на шпильках. Б’є восьма. Повнолітні діти” (2007) та етнопсихологічний трактат учня Д.Донцова Павла Штепи „Українець і москвин” (2008). Цього року ВФ „Відродження” здійснила повторні видання цих книжок.

Загалом у рамках НІЦ ім. Д.Донцова за останні три роки лише я виступив редактором-упорядником десяти книг високого культурного та ідейного змісту, ще кілька книг підготував Петро Іванишин. У найближчих задумах у нас ще багато цікавих проектів.

Розмовляла Ірина Михаць



(1883 – 1973)













Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова
Роwеrеd bу Аgеd Prоgrаmmеr SіMаn СMS 1.4