Головна         Про центр         Контакти


 
Події та коментарі

Хроніка діяльності центру

Видання центру

Твори Дмитра Донцова

Д.Донцов: постать та інтерпретації

Традиція Вісниківства

Ідея націоналізму: основи та філософія

Український націоналістичний рух: історія та історіософія

Націоналізм у світі

Актуальні проблеми націоналізму: націоцентрична аналітика

Християнство і націоналізм

Меч духовний: полеміка

Мовами світу

Архів статей

Архів відео
Література про силу характеру
(Ще один резонансний успіх дрогобицьких видавців)

Поява у Дрогобичі тому вибраних творів письменника-класика ХХ ст. Уласа Самчука "Кулак. Месники. Віднайдений рай. Роман, оповідання, новели" (ВФ "Відродження", 2009), безсумнівно, стане культурною подією всеукраїнського значення. Ми звернулися до відповідального редактора й упорядника книжки, керівника Науково-ідеологічного центру ім.Дмитра Донцова, під чиєю егідою вона вийшла, Олега БАГАНА з проханням розповісти детальніше про зміст і характер цього цікавого видання.

- Перевидати інтелектуальний роман Уласа Самчука "Кулак" – це моя давня мрія. Ще десь у 1993-у чи 1994-у році я прочитав частину твору у чернівецькому журналі міжвоєнної доби "Самостійна думка" і відзначив для себе особливий його динамізм, оригінальну проблематику. На жаль, здійснити мрію вдалося тільки через 15 років.

Ім’я Уласа Самчука не потребує рекомендацій: сьогодні твори цього письменника вивчають у школах та університетах (найпопулярніші з них – "Марія" і "Волинь"). Виходець із старовинного волинського містечка Дермань вважається найбільшим прозаїком української еміграції. Він був активним учасником національно-визвольного руху 1920-40-х рр., членом ОУН, організатором багатьох ідейно-культурних акцій тієї пори, неймовірно плодовитим автором, дієвим редактором, трибуном. Однак до сьогодні немає повного видання творів У.Самчука, а його творча біографія ще зяє значними лакунами. Одні з таких "стратегічно-важливих" лакун і взялися заповнити Науково-ідеологічний центр ім.Д.Донцова та ВФ "Відродження", опублікувавши твори, які ще не перевидавалися.

Справа в тому, що доля дещо поіронізувала над письменником: його романи "Волинь" та "Марія" своєю популярністю так "затьмарили" всю іншу спадщину, що в читацькій рецепції витворилося дещо викривлене, неправдиве бачення творчого діапазону й значення У.Самчука. Сьогодні додалися ще дві проблеми: по-перше, під випливом ідеології тотального лібералізму українські вчені почали замовчувати і перекручувати міжвоєнний період творчості літератора, який був позначений яскравим націоналізмом; по-друге, під впливом тенденційних теорій естетичного формалізму деякі літературознавці (зокрема київський професор Г.Штонь) почали виставляти У.Самчука "примітивним реалістом", художньо малоцікавим для сучасності. Тож відбулося применшення його таланту й завуження інтерпретації спадщини. А У.Самчук цього не вартує: блискучий стиліст, надзвичайно "вигострений" ідейно та проблемно, непересічний інтелектуал, великий і полівекторний націотворець.

Для співпраці над томом ми запросили, мабуть, сьогодні найповажнішого самчукознавця, доктора філологічних наук, професора Вінницького педуніверситету ім.М.Коцюбинського Ірину Руснак, яка недавно видала велике дослідження про письменника: "Я був повний Україною…" Художня історіософія Уласа Самчука" (Вінниця, 2005). Пані Ірина написала ґрунтовну передмову до книжки, склала коментарі і вибрану бібліографію міжвоєнного періоду. Також вона допомогла нам роздобути тексти роману "Кулак" і збірки "Віднайдений рай", які є раритетами, за що ми висловлюємо їй велику дяку.

Наголошу, ми "реанімували" для історії української літератури інтелектуальний, соціально-психологічний роман "Кулак", про який навіть у довідниковій літературі не сказано нічого або є помилкові, неточні повідомлення, тобто його, крім надвузького кола спеціалістів, ніхто не знає. Цей твір демонструє широку картину народження нової української людини у міжвоєнну добу: перейнятої національною гідністю, розбудженої інстинктом здобування, вольової і творчої. Це був тип оунівця-бандерівця, людини передусім сильного характеру ("того єдиного, що є на потребу" – Д.Донцов). "Кулак" – це ще один прекрасний урбаністичний твір у нашій літературі, який передавав світовідчуття розбудженої нації, селянської нації, що вирвалася з історичної замкнутості і майже небуття, яка відкривала для себе приманливий, небезпечний і складний простір Міста. Нагадаю, що у 1920 1930 і рр. тема міста була надзвичайно актуальною для української культури: відбувався багатоплановий процес переродження українського суспільства, місто усвідомлювалося площиною нового культурно-цивілізаційного піднесення. В епіцентрі цього стояла ідея сильної, вольової української людини, яка зможе прорвати і пробити мур історичного блокування української нації (у романі таким типом нової людини виступає головний герой – Лев Бойчук).

Я сказав, що ми "реанімували" роман "Кулак", тож мав на увазі і те, що редакторська робота над ним була вельми складною: оригінал тексту був невичитаний не тільки у стильовому і граматико-пунктуаційному планах, а й на рівні елементарної коректури (такими були редакторські особливості часу). Відтак нашим літературним редакторам – Ользі Гриці й Орестові Пількові – довелося добряче попрацювати над виробленням системи мовно-граматичної уніфікації Самчукових творів, за що висловлюю їм велику подяку.

Збірка оповідань "Месники" донедавна цілком була невідомою, її щойно "ідентифікував" рівненський історик Андрій Жив’юк. Сам У.Самчук тільки в автобіографії згадав, що видавав цю збірку під псевдонімом "Ольга Волинянка" у 1932 р. Спочатку оповідання друкувалися у підпільному журналі Української військової організації (попередниці ОУН) "Сурма" протягом 1931 32 рр. без підпису, тому в історії й загубилося їхнє авторство. Це дуже імпульсивні, націоствердні оповідання на тему героїки, з осмисленням трансформації українського характеру у післяреволюційну добу. Факт тісної співпраці У.Самчука із націоналістичним часописом "Сурма" ще раз розвіює фальсифікації деяких сучасних вчених про "неполітичний", "неідеологічний" зміст творчості письменника.

Збірка новел "Віднайдений рай" (Львів, 1936) теж має стратегічне значення у реінтерпретації спадщини У.Самчука. Вона розбиває міф про "реалістичну односпрямованісь" її. Насправді У.Самчук був дуже оригінальним, поліфонічним автором. Він по-своєму увібрав і переосмислив естетичні віяння модернізму. У новелістиці "Віднайденого раю" письменник явив інтелектуальну й формальну феєрверковість, дивовижну пластичність і виразність своєї мови, стилістичну вправність і вишуканість. Збірка, гадаю, стане справжньою скарбівнею для гурманів літературознавства.

Появою дрогобицького видання вибраних творів У.Самчука завершується у нашій культурі републікація його художніх творів міжвоєнного періоду, які виходили у книжковому форматі (були ще журнальні і газетні публікації невеликого обсягу). Нагадаю, що в міжвоєнний період з’явилися відомі романи "Волинь" (1932) і "Марія" (1934), які перевидавалися кілька разів, і роман "Гори говорять" (1934), перевиданий у 1994 р.

Додам, що книжка У.Самчука вийшла у щойно започаткованій нами серії "Вісниківська бібліотека". Її концепцію я детально пояснив у передмові від видавців, тут зауважу лише наступне. Для нас, Науково-ідеологічного центру ім.Д.Донцова, має особливе значення розвиток цієї серії. Вона означає відновлення цілої великої традиції в українській культурі, яка базувалася на ідейності та естетиці героїчного націоналізму. Проблема полягає у тому, що після 1945 р. у діаспорі, зрозуміло, в СРСР, тему вісниківства, тобто ідеологію журналів "Літературно-науковий вісник" і "Вісник", які виходили у 1922 39 рр. за редакцією Д.Донцова у Львові, майже тотально замовчували або паплюжили як ліберальні вчені-емігранти, так і радянські дослідники. Тому сьогодні мало хто усвідомлює, чим було вісниківство в міжвоєнну добу – ідейною серцевиною українського націоналізму. Це був комплекс філософських, культурологічних, естетичних, політичних, етно-соціальних ідей, які втілювали різні таланти. Із журналами Д.Донцова співпрацювали такі велетні духу, як В.Гнатюк, С.Смаль-Стоцький, М.Шлемкевич, М.Кордуба, С.Шелухин, В.Залозецький, Є.Маланюк, Ю.Липа, Л.Мосендз, О.Ольжич, О.Теліга, Ю.Клен, О.Стефанович, О.Бабій, Д.Андрієвський, К.Чехович, Є.Онацький, Д.Віконська та ін. За моделлю донцовських видань, під впливом його ідей, редакторських новацій розвивалися десятки інших видань: "Студентський шлях", "Дажбог", "Шлях нації", "Обрії", "Напередодні", "Голос нації" (Львів), "Студентський вісник", "Розбудова нації", "Пробоєм" (Прага), "Національна думка" (Чернівці) та ін., загалом під його впливом розвивався націоналістичний рух тієї пори. Базувалися ці ідеї на засадах філософії ірраціоналізму, на принципах волюнтаризму, культурологічних основах оксиденталізму. Саме ці ідеї вдихнули в рух ОУН і УПА таку колосальну наполегливість, жертовність і розмах.

Тож, коли історики і літературознавці замовчують вісниківську традицію, то вони це роблять або через непрофесійність, бо ж не можуть розгледіти справжні джерела українського організованого націоналізму, або зі злою метою, свідомо фальсифікуючи висвітлення цього явища, йдучи за видумкою діаспорних вчених про існування окремої "Празької школи", яка нібито була зовсім далекою від націоналізму й ідейності загалом.

Зауважу, що концептуальне усвідомлення вісниківської традиції має цілком важливо-прикладне значення: зрозумілими стають інтелектуальні й моральні джерела націоналістичного руху . Бо так, без визнання вісниківства, виходить, що організований націоналістичний рух впав на Україну з небес. Нагадаю, що з неба може падати дощ, сніг, але ідейний і політично сформований рух впасти з небес не може.

Зараз НІЦ ім.Д.Донцова і ВФ "Відродження" підготували для серії "Вісниківська бібліотека" нові книги: історіософський роман Л.Мосендза "Останній пророк", літературну есеїстику Д.Донцова, добірку історико-політичних портретів різних авторів із "Книгозбірні "Вісника" 1930 х рр. та ін. У річищі системного вивчення історії й літературної традиції вісниківства за останні 3-и роки нами опубліковано десятки наукових статей, розроблено план наукових досліджень у цій темі в рамках нашої наукової роботи в Дрогобицькому педуніверситеті ім.І.Франка; разом із кафедрою світової літератури (завідувач – доцент Леся Кравченко) підготовлено до друку 1-й випуск наукового збірника "Вісниківство. Літературна історія та ідеї", в основу якого лягли матеріали наукової конференції 2008 р.; у березні 2009 р. ми спільно організували в Дрогобичі науковий семінар про роль вісниківської літератури в розгортанні культурно-естетичного діалогу з Європою у міжвоєнний час; подією стала поява у минулому році монографії П.Іванишина "Національний спосіб розуміння в поезії Т.Шевченка, Є.Маланюка і Л.Костенко" (Київ; "Академвидав"), яка великою мірою інтерпретує і вісниківську традицію.

Окремо відзначу як особливий успіх проведення у Вінницькому педуніверситеті ім.М.Коцюбинського, в тому числі й з ініціативи НІЦ ім.Д.Донцова, Всеукраїнської наукової конференції "Творчість Леоніда Мосендза у контексті вісниківського неоромантизму" (2 квітня 2009 р.). Від Дрогобича у конференції взяли участь П.Іванишин, І.Набитович і О.Баган.

Л.Мосендз є уродженцем Вінниччини, він – з Могилева-Подільського, і до сьогодні в Україні ще не було жодного наукового заходу, присвяченого цій постаті. А це дуже цікавий і багатий ідеями автор: витончений майстер новели, художній історіософ, есеїст, один із найяскравіших вольових неоромантиків. Уже готується том наукових статей за матеріалами конференції, у ньому вперше буде надрукована й низка маловідомих творів Л.Мосендза, рідкісні дослідження про письменника. Гадаю, наша акція стане потужним поштовхом до ширшого зацікавлення цим іменем в Україні.

«Вісниківська бібліотека» - це вже п’ята книжкова серія, заснована при ВФ «Відродження», відколи я співпрацюю з нею. (Попередні серії – «Український модерн», «Cogito: Навчальна класика», «Золота Франкіана», «Постаті та ідеї»). Такі серійні видання, безумовно, створюють стратегічну нішу для видавництва в культурному просторі України, посилюють його значення, роблять Дрогобич резонансним культуротворчим ядром. На жаль, це не завжди розуміють у нашому місті, зокрема група депутатів Дрогобицької міської ради, яка, попри власні патріотичні заяви, недавно чомусь розпочала боротьбу за приміщення ВФ «Відродження», цим ущемлюючи не лише фірму, а й, думаю, гідність цілої дрогобицької інтелігентної громади.

Розмовляв Петро Мацан

http://www.vidrodzhenia.org.ua/ulas.htm



(1883 – 1973)













Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова
Роwеrеd bу Аgеd Prоgrаmmеr SіMаn СMS 1.4