Головна         Про центр         Контакти


 
Події та коментарі

Хроніка діяльності центру

Видання центру

Твори Дмитра Донцова

Д.Донцов: постать та інтерпретації

Традиція Вісниківства

Ідея націоналізму: основи та філософія

Український націоналістичний рух: історія та історіософія

Націоналізм у світі

Актуальні проблеми націоналізму: націоцентрична аналітика

Християнство і націоналізм

Меч духовний: полеміка

Мовами світу

Архів статей

Архів відео
Через муки до воскресіння

В проповіді, яку далі наводимо, знаходимо зворушливий відклик до вічного, таємного зв'язку між терпінням і тріумфом, зусиллям і нагородою, вірою і спасенням, мукою й перемогою; до того таємного зв'язку, який, мов пригадку, тримає Мерсіє перед духовним зором пастви, щоб не охляла в опорі і не впала в зневіру, бачачи тріумф німців.


Перша неділя в тижні Св. Вервиці 1916.

"Так, іспит є довгий. Я чую, як ви щодня повторюєте це і немає нікого, я гадаю, хто не поділяв би вашого почуття.

І коли він скінчиться?

Одного дня, коли наш божественний Спаситель розповідав своїм апостолам про нещастя, що попереджуватимуть про кінець світа, про голод, пошесті, війни, землетруси, атмосферні збурення, слухачі спитали його: "Скажи нам, коли це буде?" (Єв. Мат. XXIV, 3), а божественний Спаситель відповів: "Ніхто не знає цього, навіть Син людський". (Єв. Мат. XXIV, 36). Іншими словами до завдання Сина Божого не належить відкрити це людству. І дійсно, вам не треба знати, чи світ триватиме ще тисячу років, десять тисяч чи десять мільйонів; ні те, чи ви умрете в молодості, чи в зрілому віці, чи в крайній старості; найважливішою річчю є те, щоб ви знали, що ви врятуєте вашу душу і що у всемогучих руках Творця маєте бути слухняним знаряддям, щоб славити Його Святе Ім'я, щоб повстало Царство Його, щоб була воля Його.

Господь говорить до нас зовні і з нутра. Зовні – через чудеса природи і через досвід, якого нас вчать випадки. В нашому нутрі говорить Він до нас через ніжний подих ласки Духа Святого. Голос природи є на загал гармонійний, супокійний, немов урочистий похід сонця в просторі, немов шум води, ріст збіжжя, повільна зміна пір року. Але часами є він могутній і грізний, як голос грому і вибух пороху, як зрив бурі, від якого тремтить земля і вулкани виригають лаву.

Історія має також свої мирні доби, доби зосередженої праці, господарських, мистецьких, інтелектуальних, цивілізаційних успіхів, але в певні хвилини пристрасті розгулюються, ненависть душить голос любові, смерть немов би тріумфує над життям... Але у всіх цих випадках це говорить Господь! Кожна історична доба – це сторінка в божественній книзі Провидіння. Ми пишемо цю сторінку, але це могутня і доброчинна Воля Всемогучого тримає перо. Від нас залежить писати її золотими чи кривавими літерами, але книга мусить бути написана. У вічності ми знайдемо цю книгу і тоді всі дізнаються, в якій мірі й як кожний з нас співпрацював в написанні її. Поки історія тече, книга зачинена і запечатана: божественний Агнець, що пролляв свою кров за наше спасення, сам один має можність зламати сім печаток, якими запечатані її таємниці. Остання печатка зламається тоді, коли цей божественний Ісус, що зволив знизитися до нас і одягти нашу погану постать, щоб принести себе в жертву за нас, повернеться до нас у величі своєї слави, сидячи на хмарах, з Хрестом страшного Суду в руці, з своїм голосом, могутнішим за грім, промовить до кожного зі своїх сотворінь: Прийди благословенний Отцем моїм, і увійди в божественне Царство, яке я приготував тобі, або відійди, проклятий, до вічного вогню, який створив диявол для тих, що стали рабами його.

Це будуть останні голосні слова, що впадуть з уст Богочоловіка: слова вирішальні, безповоротні, які на віки вічні поставлять нас серед вибранців слави, або серед окаянних пекла... Чи ж ви, мої дорогі брати, думаєте про це і чи досить думаєте? Чи ви вмрете молодими, чи старими, чи в ліжку, чи на полі бою, далеко чи близько від наших найближчих – яке це все має значення? Чи дні вашого життя перейдуть тихенько коло укоханого домового огнища, де повно добробуту, де ви будете оточені дружбою і повагою; або може будете жити в терпінню, в самітності, злиднях, або під тягарем принижень, недовіри, гніту. Що то все остаточно значить для вас? Щоб з вами не сталося, є у вас щось, що ніхто і ніщо не має змоги порушити – то є ваша душа. І ця душа, яка належить вам, яка є вашою, якої ви є господарем, вона зроблена, щоб насолоджуватися Богом, вона буде насолоджуватися Богом, коли ви цього захочете.

Наш Господь Ісус Христос дає нам в таємниці своєї смерті і свого безперервного Воскресіння в Святому Причасті, ключ до подій. Зі смерті родиться життя.

Війни не повинні б були заколочувати мир серед людства. Первісним наміром Провидіння було підпорядкувати пристрасті розумові, щоб вони ніколи не ставали на перешкоді згоді поміж родинами та народами. Але гріх прокинув цей блаженний намір. В наслідок гріха нелад увійшов до історії. Гордість, користолюбство порушують рівновагу; покарання насилля, збройна оборона стали необхідні для привернення рівноваги. Війни стали неминучими, і доки існуватимуть на землі винуватці, які позволяють, щоб пристрасть брала в них гору над розсудком, розсудок над божественною волею, – загальний пацифізм лишиться химерою.

Замало сказати: хотіти миру задля миру, миру за всяку ціну, бо це означало б з однаковою байдужістю приймати право і безправ'я, правду і брехню, це було би боягузтвом і безчестям. Великий артист завжди вміє зробити так, щоб суперечності знайшли розв'язку в гармонії. Під пензлем геніального майстра гидке, через контраст, розпливається в найвищій красі. Ось так божественне Провидіння, яке бажало лише добра, знаходить в таємницях своєї мудрості, засоби перетворити цей світ, збурений і загиджений через гріх наших прародичів, і через наші особисті злочини, в спасенний твір, що переходить в своїй величі і моральній досконалості, план його первісного образу.

Бог, що є всемогучий і найласкавіший не допустив би, каже св. Августин, найменшого лиха в своєму творі, якби не був на стільки могучий і ласкавий, щоб могти навіть з лиха видобути добро. І ви собі пригадайте, мої брати, що кожного року у Велику Суботу, оголошуючи Воскресіння Христа, Церква має право співати: "О так, гріх Адама був потрібен, щоб його могла перекреслити смерть Христа! О так, щаслива була та провина, що дарувала нам такого могучого Спаса!"

Жорстокі події, яких ми є свідками, ось вже два роки, є наслідком людських пристрастей, які ми мусимо оплакувати і проклинати. Але від нас залежить піднестися своїм розсудком і вірою до вищого і мудрішого зрозуміння наміру Провидіння. Яка б не була вона жахлива, мука нашого божественного Спасителя, була спасенна і спасенна для Нього, бо вона Йому заслужила його славне Воскресіння, Його Вознесіння, його панування над світом. Спасенна для нас, бо з того часу, "коли тільки ми з Ним терпимо, то для того, щоб прославитися з Ним" (Посл. до Римлян VIII, 17). Таке є, брати мої, основне розв'язання найістотніших проблем життя осіб і народів: мука перед Воскресінням, смерть, щоб прийти до життя, хрест, щоб увійти в славу.

Наскільки бельгійський народ збагне цю божественну науку, настільки він уважатиме ті два трагічні роки, які він перейшов, як підставу для пориву до могутнішої будучності, до відновлення енергії, до палкішої віри в безмежні можливості, які має у розпорядженні християнська нація. Амінь."

Кардинал Мерсіє - слуга Бога і нації














(1883 – 1973)













Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова
Роwеrеd bу Аgеd Prоgrаmmеr SіMаn СMS 1.4