Головна         Про центр         Контакти


 
Події та коментарі

Хроніка діяльності центру

Видання центру

Твори Дмитра Донцова

Д.Донцов: постать та інтерпретації

Традиція Вісниківства

Ідея націоналізму: основи та філософія

Український націоналістичний рух: історія та історіософія

Націоналізм у світі

Актуальні проблеми націоналізму: націоцентрична аналітика

Християнство і націоналізм

Меч духовний: полеміка

Мовами світу

Архів статей

Архів відео
Сила народу - в його моральній силі

З великим натхненням зводить, в наступній проповіді, кардинал порахунки з тими, для яких матеріальні аргументи значать все; які – перед лицем руїни Бельгії – питають: чи це було потрібно?

Потрібно, відповідає Мерсіє. Бо, чи нація житиме чи вмре, це вирішують лише великі – "імпондерабілія", її моральний гарт, її незломне почуття свого права. Лише тією непохитною вірою, каже він, здобула собі Бельгія пошану всього світу, відвагою душі і чистотою її. Хто цю відвагу души втратив – ніяк тому не допоможуть ні армія, ні всі сили землі. Хто її зберіг – той завжди тріумфує.

В свято св. Томи з Аквіну 1916р. пише кардинал лист після повернення з Риму:

"Мені просто неможливо висловити всю ту радість, яку я відчуваю тепер, що я знов серед вас. Нещастя зблизило нас. Подібно до перших християн, що під загрозою постійної небезпеки, мали, кажучи словами св. Писання, одне серце й одну душу (Діян. св. Ап. IV, 32) – бельгійці скупчилися навколо своїх пастирів; а в тих пастирів зросло почуття відповідальності та полум'я батьківської любові; й ось сьогодні в окупованій Бельгії, немов на чужині, сини нашої землі слухають той самий порив і просять нас, більш настирливо, ніж колись, бути їх заступниками перед Богом і говорити їм, що божественне Провидіння вимагає від них і чого каже їм сподіватися. "Всякий бо архієрей, – каже святий апостол Павло, – із людей взятий, для людей поставляється на служіння в тому, що Боже". (Посл. до жидів V, 1).

Прийміть, навіть, мої дорогі Брати, що остаточний наслідок велетенського двобою, який розпочався тепер в Європі та Малій Азії є ще невідомий, доконаним однак фактом в історії є моральна перемога Бельгії. Спільно з вашим Королем і вашим урядом ви принесли батьківщині величезні жертви. Ви принесли в жертву ваше майно, ваші вогнища, ваших синів і дружин, і після вісімнадцяти місяців опору ви, як і в перший день горді за ваш перший відрух. Ваш героїзм видається вам чимось таким природнім, що вам і на думку не приходить використовувати його для власної слави; але, якби ви мали змогу, як ми, переїхати наші кордони і здалека побачити нашу Бельгію; якби ви почули, що каже народ, оця, як висловлюються в Англії, людина з вулиці — робітник, дрібний урядник, працююча жінка; якби ви зібрали усні і писемні свідоцтва провідників і представників могутніх громадських організацій, політики, преси, науки, мистецтва, дипломатії чи церкви; тоді ви краще усвідомили б собі всю великодушність свого вчинку і душі ваші здригнулись би від радості та навіть, я припускаю, з гордості.

Вислови сповнені пошани і подиву, тої моральної величі, шляхетності душі, тої витривалості і терпіння бельгійської нації приходили до нас з міст і сіл Швейцарії, Італії, Іспанії, Франції, Англії. Ці вислови, повні ентузіазму, зверталися до тих, що уособлюють собою бельгійський патріотизм. Ми спокійно їх передавали вам, бо інстинктивний голос нашого сумління весь час нагадував нам, що то ви, своєю витривалістю, заслужили на цю пошану. В години задуми, ми благословляли Провидіння за те, що воно скерувало громадську думку на цей шлях.

Ви пригадайте собі, що п'ятнадцять місяців тому ми казали вам: високопоставлені особи, що могли б подивитися на події з якнайбільшою великодушністю, часами дозволяли собі говорити:

Але ж хіба Бельгія потребувала так завзято боронити свою незалежність? Хіба не вистачило б словесного протесту і чи не зберегла б вона себе від цієї руїни? Такі слова мене обурювали, як я згадував вам, і не раз, під впливом внутрішнього пориву я давав волю цьому обуренню. Отже тепер таких слів я не почув ні від кого.

Моральний рівень нейтральних народів, або тих, що давніше підтримували нейтральність, піднявся. Готовність на жертви знайшла зрозуміння і пошану. Вами дивуються. Ваше покоління блискуче склало свій історичний іспит.

Хіба не є це перемогою, мої дорогі Брати? І в міру того, як моральне добро перемагає добро матеріальне, чи не є ви найславнішими з переможців?

Я не можу утриматись від того, щоб пристосувати до сучасного стану слова нашого Спасителя в його Євангелії. "Що бо за користь чоловікові, хоч би світ увесь здобув, а душу свою занапастив?" (Єв. св. Мат. XVI, 26).

Ви мусите визнати, що я ніколи не ховав перед вами своїх побоювань. Я проповідував вам патріотизм, тому, що він є однією з категорій найвищої християнської чесноти – милосердя. Але від початку я дав вам розуміння, що, згідно з моїм скромним передбаченням, наш іспит буде довгий, а перемога належатиме тим народам, які проявлять якнайбільшу витривалість.

Природне і надприродне переконання про нашу остаточну перемогу, більше як колись, міцніє в моїй душі. До того ж якби це переконання і захиталося, його скріпили б запевнення, які я почув від кількох незацікавлених, але уважних спостерігачів загального становища, що походять з обох Америк.

Ми переможемо, будьте в тому певні, але ми ще не дійшли до кінця нашого терпіння. Наші союзники зобов'язалися не заключити миру аж доки Бельгія не здобуде собі цілковитої незалежності та не буде нагороджена за свої страти. Отже не маємо чого сумніватися в майбутньому.

Але треба це майбутнє підготувати. Найкращим шляхом підготовки буде плекати в собі чесноту терпеливості і дух жертовності. "Будьте потужні і майте в серці одвагу, очікуйте помочі від Господа". (Пс. XXVII, 14). Схороняйте віру в Провидіння! Воно дбає за тих, що шанують Царство Бога і Справедливості. Щоб не прийшло, не сумнівайтеся у Провидінні.

Хіба ми всі є чимось більшим в руках Всемогутнього, ніж польова лілея, або пташка, що хитається на гілячці? Укладайте ваші плани, віддавайте накази, залишається все одно засада – чого б людина не задумувала, Бог розпоряджується всім. "Не спасає царя велике військо його... марна надія спастися конем; хоч велика в його сила, не втекти йому... Душа наша чекає на Господа; він наша поміч і щит нам". (Псал. XXXII, 16-20).

Уявіть собі войовничий народ, впевнений у своєму війську, у своєму спорядженні, у своїх вождях, що ось-ось мають віднести перемогу: але хай Господь допустить, що в рядах його почне ширитися пошесть і вже протягом одної години знищені всі найбільш оптимістичні передбачення. Тому понад все покладіть вашу надію на Господа. Віддайтеся його милосердю, очищуючи вашу совість. Оздоровте ваші вогнища. Хай панують в них чистота, скромність і християнська простота. Приготуйтеся в скруті до ваших пасхальних обов'язків. В Церкві не будьте самотні. Ви ж є в її материнському лоні, тому живіть її духом. Під час посту Церква чекає, щоб її блудні сини з плачем і молитвою, позбавлені терпіння, примирилися з нею, щоб оглашенні відродилися до божественного життя.

Вправляйтеся у внутрішньому зосередженні; пильнуйте ваші думки, нахили ваших сердець для того, щоб полегшити злет душі вашої до Того, хто є вашим одиноким добром і єдиний може дати вам мир, себто спокій і лад. Грізні часи, які ми переживаємо, особливо надаються до звеличення нашої Скорбної Матері. Тому, йдучи за гарячими побажаннями, які мені дехто висловлював, я під час Служби Божої у Велику П'ятницю, посвячу в душі моїй, мою дієцезію і весь наш дорогий рідний Край, Чистому і Пренепорочному Серцю Марії. Амінь."

Кардинал Мерсіє - слуга Бога і нації














(1883 – 1973)













Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова
Роwеrеd bу Аgеd Prоgrаmmеr SіMаn СMS 1.4