Головна         Про центр         Контакти


 
Події та коментарі

Хроніка діяльності центру

Видання центру

Твори Дмитра Донцова

Д.Донцов: постать та інтерпретації

Традиція Вісниківства

Ідея націоналізму: основи та філософія

Український націоналістичний рух: історія та історіософія

Націоналізм у світі

Актуальні проблеми націоналізму: націоцентрична аналітика

Християнство і націоналізм

Меч духовний: полеміка

Мовами світу

Архів статей

Архів відео
Священик - слуга і провідник народу

Вже чотири вершники з Апокаліпсису з'явилися на обрії Європи, щоб незабаром залити її кров'ю, сплюндрувати вогнем і мечем.

Величезна, вкрита славою трьох останніх виграних воєн, армія цісаря німецького – збирається затопити маленьку Бельгію. І ось в цей час гарячкового напруження і страшних очікувань – підносить свій голос кардинал Мерсіє, насамперед до священиків і навчає їх – як і що мають робити вони у цю грізну хвилину. Його наказ звучить: стояти з нацією і при нації, щоб не сталося в майбутньому. Їх обов'язок залишитися з паствою, кріпити її дух, розвивати героїзм її душі, підносити її відвагу, не заломитися на важкому іспиті, щоб "не посміялися над нами вороги наші". На ці теми виголошує кардинал дві проповіді:


Перша . До духовенства і єпископату в Маліні, датована 11 серпня 1914. В ній звертається до священиків, як до своїх "дорогих братів":

"Надзвичайна ревність нашого духовенства зворушила і підняла наш дух. Великий легіон священиків, з-поміж білого й чорного духовенства, що так швидко зголосилися нести священицькі обов'язки у війську, чи по шпиталях, зазнали прикрості, бо їм відмовили у тій праці, якої вони домагалися. Але Господь не забуде їм їх шляхетного наміру.

Можуть наступити болючі обставини, які таки дадуть їм нагоду заопікуватися нашими дорогими воїнами. Ми не знаємо певно, коли і де відбудеться найближчий бій, що має бути жорстокий і кривавий.

Всіх закликаю, хоч би були на відпочинку, приготовитися і мати в порядку свої особисті документи. Парохи, що опиняться в безпосередній небезпеці, мають відразу йти на поміч війську.

Попереджаю, що ці добровольці-священики не можуть з певністю розрахувати ні на харчі, ні на мешкання, зарезервовані для армії. Вони підуть на власний ризик і небезпеку. На війні, як на війні!

Багато парохів сумують тому, що вони мають лишатися дома, в той час, як інші мають змогу піти за голосом свого першого пориву. Їх праця, хоч і скромна і неголосна, є тим не менше мила Господові. Також вони виконують патріотичне посланництво. Хай опікуються військом, що стоїть в їхній парафії, хай підтримують спокій серед населення, хай заохочують його закінчити жнива, хай потішають сумуючих і схвильованих, закликаючи вірних до милосердних вчинків, хай перестерігають їх перед нерозважними кроками супроти ворогів.

Школи, що не розміщатимуть в своїх стінах поранених, можуть принести користь, коли створять захисти для дітей родин, які були змушені покинути свої вогнища. В той час, як ці рядки дійдуть до вас, можливо, що вже наступить страшний вибух, що спричинить тисячі жертв. У перший вільний день в усіх парафіях єпископату мають бути відслужені Служби Божі за спокій душ тих хоробрих, що принесли на вівтар батьківщини в жертву своє життя.

Нація охоплена героїзмом. Приєднаймося ж і ми по нашій змозі, до цього пориву. Молімося і каймося! Постимося і доручаймо піст християнським родинам бодай одного разу на тиждень. Заохочуймо вірних, щоб подбали про чистоту своєї совісті та про строгість своїх звичаїв, для того, щоб був ласкавий Господь благословити далекозорість наших вождів і мужність наших воїнів.

"До Тебе, Господи, підношу душу мою.

Боже мій, на Тебе уповаю, не дай мені осоромитися, не допусти, щоб вороги мої втішалися перемогою наді мною". (Пс. XXV, 1-3).

У славний день звільнення нашої землі ми зуміємо дати прилюдний доказ нашої вдячності Святому Серцю Христовому, Пресвятій Діві і св. Йосифу. Ви всі спільно з нами, сьогодні це обіцяєте.

Отці парохи мають ознайомити своїх вірних зі змістом цього листа. Амінь."


Друга . До вірних єпископів в Маліні.

"Наші дорогі брати! Ще ніколи не відчували ми такої душевної близькості з духовенством і вірними нашої дієцезії, з всією великою бельгійською нацією. О так, вона є великою! Великою через свого Короля, що без перерви бореться на чолі трьох союзних армій за звільнення наших земель, великою через свій уряд і начальну команду, що відвернули від нас грізну небезпеку; великою через своїх синів, що вмирають, щоб ствердити, що право і честь вартують більше за життя, або які без вагання займуть славні місця тих, що полягли.

Бельгія пише на полях своїх боїв найславнішу сторінку своєї історії.

Але те, чого вона не записує, те, чого лише сам Бог є свідком, це героїзм душ. Лише деякі ознаки його бачимо ми, але як багато вони говорять!

В неділю, під час процесії, яка відбулася в місті Малін, на честь Богородиці з Ансвіку і під протекторатом мощей св. мученика Ромбарта, – один батько простягнув до мене свою міцну руку: "Я маю шість синів – сказав він мені – всі вони у війську."

Одна молода мати пише до мене: "Мій найстарший син пішов на фронт, я мала досить відваги, щоб благословити його."

Один робітник має семеро дітей: "Я не можу опертися поривові, що тягне мене в ряди війська, — каже він до мене, — але ж ви подбаєте про мою жінку і дітей".

А які шляхетні в своїй похмурій самітності ці скромні жінки, яких чоловіки пішли з кіньми, і їх стайні стали порожніми і вони змушені в руках зносити до дому збіжжя з поля.

А наша аристократична молодь, про яку часами думали, що вона захоплена лише розвагами і грою, вона, згідно зі своїми старими традиціями вірності і честі, захоплена, створила корпус охотників, які своєю кількістю і відвагою перевищив всі сподівання. Я поблагословив цілі сотні тих відважних юнаків щасливий, що хоч на хвилину міг замінити їм відсутніх батьків.

Брати мої, я мушу зупинитися, бо моє перо не замовкло би, якби я захотів переповісти тут всі ті героїчні вчинки, яких зворушеними свідками ви і ми були протягом тих восьми днів.

Ми не знаємо самі величі душі нашої країни.

Терпіння відкриває нам людську душу. Коли старець Симон повідомляє, що Христос має перенести страсті, а душу Його божественної матері перейде меч, він додає рівночасно, що всі ці криваві переслідування будуть для того, "щоб відкрилися багатьох сердець думки".

Бельгія в цю саму годину справджує ці натхненні пророцтва.

Вся нація, без різниці племен і партій, піднеслася вище всіх особистих справ; всі її надії скеровані до одного ідеалу: батьківщина, її свобода, тріумф її права.

Будьте відважні, мої дорогі брати, наше право, ми твердо віримо в це, переможе!

По правді кажучи, воно вже тріумфує. Тому, що вся Європа плеще геніальності і рішучості наших вождів, мужності наших військ, гордості нашої нації.

Молімося далі, щоб успіх зброї зміцнив моральну перемогу нашого патріотизму.

Церкви в наших парафіях не порожніють; на світанку всі є на Службі Божій і багато підходять до причастя; пополудні спільна молитва в родинах; о восьмій годині адорація Св. Сакраменту, спів, Літанії Святим і семипокаянних псалмів, безперервна рецитація молитов в Божому Домі. Публічні процесії; всі ці релігійні маніфестації, що відбуваються спокійно, зі схвильованою, але міцною душею, з серцем змученим, але твердим – достатньо свідчать про вашу одностайну довіру до милосердя Божого.

Будьте відважні, мої брати, будьте сталі у вашій вірі, у вашому каяттю, у вашому милосерді. Вище всього поставте чистоту вашої совісти. Найголовніше в першу чергу, не те, що бачить світ, лише те, що є в серці, в тому невидному куточку, куди може лише заглянути погляд божественної справедливості і любові.

Християнські матері, ваші сини, покидаючи вас, примирили душі свої з Богом. Підтримуйте їх віру, коли писатимете до них. Поручіть їх ангелу хоронителю. Оживлюйте благочестивих, що залишилися у ваших вогнищах.

Як висока не була б вартість наших військ, проникливість наших генералів, сила наших союзників, Бог залишається найвищим суддею історії.

Хіба не відчувають наші віруючі душі під час цієї страшної переломної хвилини, яку переходить Європа, що над нами є предвічна влада Того, хто все бачить, все може, але хто рівночасно є батьком, що нас любить.

Я шлю вам, мої дорогі брати, вам, нашим комбатантам, вашим вогнищам, вашим настоятелям, вислови моєї зворушеної любові, моєї батьківської гордості й моє єпископське благословення.

Святе Серце Ісусове, охорони Бельгію! Амінь."

Кардинал Мерсіє - слуга Бога і нації














(1883 – 1973)













Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова
Роwеrеd bу Аgеd Prоgrаmmеr SіMаn СMS 1.4