Головна         Про центр         Контакти


 
Події та коментарі

Хроніка діяльності центру

Видання центру

Твори Дмитра Донцова

Д.Донцов: постать та інтерпретації

Традиція Вісниківства

Ідея націоналізму: основи та філософія

Український націоналістичний рух: історія та історіософія

Націоналізм у світі

Актуальні проблеми націоналізму: націоцентрична аналітика

Християнство і націоналізм

Меч духовний: полеміка

Мовами світу

Архів статей

Архів відео
«Правий» погляд на Андруховича

Станіслав БОНДАРЕНКО

Провід військово-політичного руху «Правий сектор» піддав критиці ліберальні позиції відомого письменника Юрія Андруховича та закликав українську інтелігенцію відмовитися від просування космополітичних та постмодерних цінностей. Про це йдеться в не­щодавно опублікованій заяві Проводу. Заява набула резонансу й викликала чи­мало критичних стріл. Оскільки комен­тарі звучать частіше, ніж сама заява, спершу подамо її повний текст:

У грудні 2014 р. у низці міст Західної Ук­раїни відбулися акції, на котрі в умовах мирного часу можна було б не звергати увагу. Йдеться про зустрічі із сумно відо­мим у фахових колах івано-франківським літератором Юрієм Андруховичем. Цей не позбавлений таланту чоловік, про що свід­чать декотрі його антивладні твори, на жаль, замість розвивати українську літера­турну традицію та власний письменниць­кий хист, переважно став одним із пропагандистів політичних ідей постмодерного неоцинізму та творцем так званої порнографічної, «генітальної літератури». Можливо, такі явища, породжені політич­ною ідеологією лібералізму, не надто шко­дять державним західним націям, однак для духовно пошкодженої тривалою росій­сько-комуністичною окупацією України вони мали і мають винятково руйнівні наслідки.

Для нас особливо тривожними та незро­зумілими є наступні ідеї (насправді їх набагато більше) автора: безапеляційне утвердження космополітизму із одночас­ним запереченням ідеї та чину діячів націо­нально-визвольного руху, передусім Степана Бандери, як начебто «мертвих ге­роїв», на популяризацію яких треба ввести «мораторій»; огидне паплюження україн­ських письменників-класиків (наприклад, характеристика Тараса Шевченка як «пияка і шланга», Григорія Сковороди як «педе­раста», Івана Франка «як атеїста кінченого» та ін.); пропагування у своїх творах та активна публіцистична підтримка різних форм статевих збочень (від еротоманії до гомосексуалізму); уперте, ще з 2010 року закликання до відокремлення від України Криму та Донбасу як начебто «частин ро­сійської нації».

Ще сумнішим та тривожнішим для нас як українських націоналістів є той факт, що іні­ціаторами та організаторами цих зустрічей виступають окремі викладачі різних універ­ситетів. Нам незрозуміло, чому ці викладачі роблять своїх патріотичних керівників, колег та студенів заручниками власної без­відповідальності та духовного рабства?

Не важко помітити, що саме тотальне від­кидання національної ідеї, відкидання до­свіду та традиції українського націоналізму, відкидання чи незнання політичними елітами державотворчих, людинотворчих та націотворчих ідей українських класиків і на­томість сповідування ними антиукраїнських ідеалів космополітичного лібералізму, па­цифізму, москвофільства, малоросійства та ін. — прямо призвело до панування злочинних олігархічних кланів, до утвердження антинаціонального й кримінального ре­жиму Януковича, і найголовніше — до кри­вавої російсько-української війни, до окупації Росією Криму та Донбасу (майже як цього хотів Ю. Андрухович та його однодумці-ліберали). У час, коли український народ, всі його суспільні верстви — від ро­бітників та селян і до підприємців та інтелігенції — охоплений єдиним поривом перемогти московського агресора та збу­дувати українську національну державу — зустрічі із агітаторами космополітизму та сепаратизму вважаємо проявом диверсії проти нашої держави. Напевно, вдумливі, національно свідомі вчителі мали б нашій молоді, котра проявила чітку революційну свідомість під час Майдану та зараз бере активну участь у боях із російсько-терорис­тичними військами на сході, пропонувати інших творчих людей у якості моральних авторитетів. Радимо всім українським інтелі­гентам відповідальніше ставитися до своїх слів та вчинків, пам 'ятаючи слова великого сина України Івана Франка: «Все, що йде поза рами нації, це або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді б покрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді б широ­кими «вселюдськими» фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації».

Провід військово-політичного руху «Пра­вий сектор»

Наш коментар: з одного боку, нам на­лежить захищати письменників від полі­тиків, і загалом ми готові це робити завжди. Разом з тим не можемо не ви­знати, що викладені тут факти не взято з голови, а таки мали місце — не лише у висловлюваннях, а й у намірах Андрухо­вича, які ображали, зокрема, й колег — від старшого покоління (Д. Павличко, Ю. Щербак та ін.) до наймолодших, час­тина з яких стоять на смерть у боротьбі за той же український Донбас, який, за словами Юрія, разом з Кримом нібито треба було віддати.

Ще недавно до «Правого сектору» ставилися з осторогою. Рік тому можна було почути такий анекдот: жителі Дон­басу запитують у Путіна: «Ви казали, то коли прийде «Правий сектор», то нам капець. Так от: капець вже прийшов, а де «Правий сектор»"?..


Час швидкоплин­ний, і здається, «Правий сектор» не лише на Майдані, а й на Сході довів свою дієвість і наближає час, коли при­йде «капець» саме Путіну разом з його фашистською клікою.

Натомість Юрій Андрухович за останні роки, мабуть, пе­регрівся на грантах. Хоча міг би вико­ристовувати свою популярність серед тієї ж молоді в більш благородних, па­тріотичних цілях, аніж роздавати по шматочках Україну її ворогам і сусідам. Адже в часи горбачовської «перебудови» він хоч якось критикував порядки Ра­дянського Союзу, а тепер «застєснялся» навіть дивитися в бік Путіна. Може, тому й тягне його в геополітику, що за останні десятиліття чогось особливо по­сутнього в його творах літературо­знавці, філологи чи й просто освічені читачі не знаходять — при всьому ба­жанні.

Літературна Україна. – 2015. -- №4(5583). – 22 січня. – С. 14



(1883 – 1973)













Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова
Роwеrеd bу Аgеd Prоgrаmmеr SіMаn СMS 1.4