Игровые автоматы казино онлайн csportalgame.ru/igrovie-avtomaty-casino-onlajjn.

Головна         Про центр         Контакти


 
Події та коментарі

Хроніка діяльності центру

Видання центру

Твори Дмитра Донцова

Д.Донцов: постать та інтерпретації

Традиція Вісниківства

Ідея націоналізму: основи та філософія

Український націоналістичний рух: історія та історіософія

Націоналізм у світі

Актуальні проблеми націоналізму: націоцентрична аналітика

Християнство і націоналізм

Меч духовний: полеміка

Мовами світу

Архів статей

Архів відео
Той, чиї ідеї має втілити в життя "Правий сектор"

Іван КІЛИК

Важливість та актуальність націоналістичного способу мислення в українській історії доведена часом і життям вже неодноразово. На переломних віхах буття нації рятівним ставав саме націоналізм. Водночас явно окреслювалися ті чи інші недоліки і спотворення реальної дійсності іншими ідеологіями й доктринами. Ми вже бачили катастрофу соціал-демократії, соціалізму й інших похідних, базованих на запереченні, спотворенні чи просто надуманій альтернативності націоналізму. Усе це живе до першого пострілу на кордоні…

Або до першого слова, що утверджує все християнське й українське, до перших виступів, статей, монографій, які глибоко аналізують ситуацію та здатні прогнозувати розвиток держави і суспільства залежно від впливу на нього тієї чи іншої ідеології, сповідування певних переконань і похідної від них дії. Попри розмаїття думок і поглядів завжди знаходиться хтось, хто мислить не стільки як політик (з прицілом на вибори), а як державотворець. Саме таким в історії української філософської думки, в історії теоретичного і практичного націоналізму залишився Василь Іванишин.

Даний матеріал не ставить за мету детальний аналіз і оцінку значення діяльності Василя Іванишина, оскільки таке дослідження – формат ґрунтовної наукової монографії. Ми ж лише простежимо живучість націоналізму Іванишина серед сьогоднішніх сповідувачів цієї ідеології.

Майдан та сьогоднішня війна за незалежність різко оголила від штучних нашарувань різні доктрини, і виявилося, що деякі з них (лібералізм, націонал-демократизм, космополітизм) трималися не так на справжньому стержні, як на самих лише нашаруваннях, штучних за своєю суттю, а тому непридатних до існування у важкі хвилини випробувань чи системних змін. У цьому світлі й треба шукати причини провалу деяких політутворень, керівний склад яких не зміг чи не захотів визнати український націоналізм єдиним фундаментом для розбудови серйозної, вагомої сили, здатної до реального державницького чину в умовах революції чи зовнішньої агресії, а не лише до патріотичної риторики. Та ми не шукаємо помилок у когось, а утверджуємо правильність власних переконань, а, відтак, і дій.

Василь Іванишин послідовно сповідував український націоналізм, активно продовжуючи та розвиваючи відповідно до сучасних умов ідеологічну лінію Степана Бандери. Дискусіями, роздумами, аналізом дій та їх наслідків, логічним осмисленням причинно-наслідкового зв’язку між обраною світоглядною моделлю, способом втілення її у життя та наслідками для всього українства доводив, переконував, наштовхував на роздуми, а інколи й делікатно іронізував.

Сьогоднішні події – черговий екзамен на живучість будь-якої ідеології. І націоналізм виявився якраз на вершині цієї еволюції. Доказ – роль створеного Іванишиним «Тризубу» ім. Степана Бандери як ідейного та бойового осередку революційної боротьби, здатного рости, об’єднувати, поширювати власні переконання. І виникнення «Правого сектора» – прямий наслідок правильно закладеного ідеологічного, структурного фундаменту організації саме орденського, а не партійного типу.

Сповідувана «Правим сектором» ідеологічна доктрина християнства та українського націоналізму, концентрована у гаслі «Бог і Україна», продовжує світоглядну традицію Організації Українських Націоналістів, а її первинні корені слід шукати ще у творчості Тараса Шевченка. Така славна ґенеза збережена також завдяки чималому внеску Василя Іванишина: недарма за основу діяльності взято виконання тез його «Програми реалізації української національної ідеї в процесі державотворення». Чіткість і ясність завдань, єдність слова і діла була належно оцінена Майданом, лідерами та членством патріотичних організацій, громадськістю. Позиція і чин фактично бандерівського «Правого сектору» щодо відбиття агресії Росії знайшли тисячі позитивних відгуків як серед військових, політиків, так і серед волонтерів. І, можливо, сценарій здачі Криму не повторюється лише з огляду на існування «Правого сектору» та його здатності запалювати народ до збройної боротьби за Свободу.

Ще одним важливим фактором, що сприяє створенню та постійному зміцненню націоналістичної організації, є принцип підбору кадрів – і керівних, і рядових. І тут теоретичні рекомендації та практика творця «Тризубу» довела свою раціональність – народній популярності Дмитра Яроша можна лише щиро побажати подальшого зростання числа прихильників.

Вірогідно, що вже в близькому майбутньому станеться системний перегляд світоглядних цінностей – вир подій тому неабияк сприяє, а кожен день війни за Свободу народжує нових героїв, творців, філософів, мета яких – перемога України й утвердження української самобутньої ідентичності. Без націоналізму цей процес немислимий.



(1883 – 1973)













Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова
Роwеrеd bу Аgеd Prоgrаmmеr SіMаn СMS 1.4