Нужны векторные карты? автомобильная карта забайкальского края. Бесплатное скачивание!

Головна         Про центр         Контакти


 
Події та коментарі

Хроніка діяльності центру

Видання центру

Твори Дмитра Донцова

Д.Донцов: постать та інтерпретації

Традиція Вісниківства

Ідея націоналізму: основи та філософія

Український націоналістичний рух: історія та історіософія

Націоналізм у світі

Актуальні проблеми націоналізму: націоцентрична аналітика

Християнство і націоналізм

Меч духовний: полеміка

Мовами світу

Архів статей

Архів відео
Націоналізм і права політична сила: ідеологічні перспективи “Правого сектору”

Петро ІВАНИШИН

Національна революція 2013-2014 років переконливо довела безальтернативність національно-визвольної боротьби для поневоленого народу. І в авангарді цієї боротьби з режимом внутрішньої окупації, виквітом котрого стала кримінальна система В. Януковича, був і є “Правий сектор”, громадське об’єднання, що з ініціативи ВО “Тризуб” ім. С.Бандери поєднало вельми різні громадські та партійні структури, а також окремих громадян правого та націоналістичного спрямування. Саме за це “Правий сектор” заслужив повагу та симпатію мільйонів національно пробуджених українців. На першому революційному етапі, котрий завершився втечею В. Януковича і зміною людей влади у лютому 2014 р., закономірно переважала “боротьба проти” – проти антинародної, антиукраїнської та антидержавної влади. Однак тепер на повен зріст постала потреба у другому етапі революції, котрий мав би завершити почате і привести до якісної зміни системи влади на користь народу. На цьому етапі переважатиме “боротьба за”. Бо свобода від режиму Януковича ще не означає свободи України. І цілком очевидно, що великі шанси перемогти матиме та політична та громадська сила, котра чітко усвідомить собі власне філософське підґрунтя і твердо спиратиметься на вічні та фундаментальні світоглядні реальності, котрі віками визначають долі й окремої людини, і цілих народів.

До таких великих, доленосних, традиційних реальностей, відомих ще з Біблії чи історії давніх греків або римлян, належить ідеологія націоналізму і як базовий суспільний світогляд (чи система ідей), і як конкретна політична ідеологія (чи доктрина), що визначає діяльність суспільних рухів та організацій. Що ж таке власне український націоналізм? Це націоцентричний світогляд. Це ідеологія національної свободи, свободи народів і людини. Це ідея і чин в ім’я України. Це ідеологія захисту, збереження і державного самоутвердження української нації. Тому він значно ширший і дієві ший за патріотизм як почуття любові до своєї Батькіщини, хоча і виростає з цього почуття.

Система українського націоналізму давня, велика і складна, її новітні образи та формулювання поетично виразив геній Тараса Шевченка ще в середині ХІХ ст., могутньо узагальнивши історичний досвід та філософську традицію українського народу. Тому найосновніші елементи цієї системи вельми доступні та органічні для українського світобачення, вони не видумані і не запозичені з чужого ідеологічного поля. Окреслю деякі з них.

Насамперед український націоналізм пропонує кожному ступити на “український шлях”. Український шлях – це продовження багатовікової ідейно-політичної боротьби за реалізацію української ідеї-мети. Це боротьба за державне самоутвердження українців у всіх сферах життя. Це український спосіб буття.

Тому національна ідея і є передусім ідеєю здобуття, закріплення і розбудови національної держави – держави української нації на українських землях, яка б запевнила українській нації гарантований розвиток, а всім громадянам України – всебічну свободу, справедливість і добробут. Геніальне літературне формулювання української національної ідеї дав Тарас Шевченко: “В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля”.

Як сім’я прагне мати свою хату, щоб бути щасливою, так і народ прагне мати свою державу. Тому національна держава – “це природне прагнення кожного розвинутого народу, це завершення його політичного самоутвердження, внаслідок якого він стає повноправним і єдиним господарем своєї долі на своїй землі” (В. Іванишин). Але національна держава діє не лише в інтересах етнічних українців, вона забезпечує права та свободи всіх чесних громадян України, лояльних до української державності.

Панівною в національній державі є система національного народовладдя (демократії). Котра є не лише узаконеною системою визначальної ролі корінного народу в державному будівництві та функціонуванні держави, а й передбачає систематичний контроль громади над владою.

Нація при цьому розглядається і як щось ширше, ніж поняття народу (етносу) і як те, що неможливо підмінити космополітичним поняттям “політична нація” (механічним об’єднанням громадян). Насправді нація – це усвідомлена і дієва єдність людей, об’єднаних довкола ідеї свободи, що базується на етнічно-соціальному та духовно-культурному чинниках.

Важливою складовою націоцентричного світогляду є національно-екзистенціальне, шевченківське мислення. Йдеться про мислення в категоріях захисту, розвитку і відтворення нації, базоване на національному імперативі чи категоричному наказі. Такий наказ добре свого часу сформулював Іван Франко: “Все, що йде поза рами нації – се або фарисейство.., або безплідний сентименталізм фантастів”.

Маючи національно чіткі ідейні орієнтири легко конкурувати та поборювати безідейні політичні утворення, якими рясніє і нинішня і минулі партії влади; викривати фальшивість імперіалізму як світогляду несвободи, поневолення народів і людини, що лежить в основі ідеологій лібералізму чи комунізму; чітко відмежовуватись від безперспективних проявів расизму, ксенофобії чи псевдонаціоналізму.

Більше того. Саме чітка націоналістична світоглядна домінанта дозволяє вести доволі продуману і гнучку вже суто політичну та громадську діяльність. Йдеться про розбудову на основі ГО “Правий сектор” партії та громадської організації правого типу, котрі б змогли поєднати не лише націоналістичні сили, а й різного типу консервативні та навіть національно-демократичні структури, а також сотні тисяч організаційно невизначених, але патріотично налаштованих громадян України. І можна це зробити саме на базі національної шевченківської ідеї, на базі традиційного українського світогляду, на базі націоцетричного мислення, на базі патріотичного почуття, котре так загострилося і внаслідок революційних подій, і через новітню московську окупацію. Таким чином, “Правий сектор” може об’єднати на націоцентричній державницькій платформі усіх патріотично налаштованих та державницьки зорієнтованих громадян різних вірувань, територій проживання, мовних, вікових та статевих груп, здатні доростати до української ідеї і котрі хочуть в Україні влади народу, а не влади над народом.

“Правий сектор” уже назавжди залишиться в історії України як основна рушійна сила національної революції 2013-2014 рр. Однак у “Правого сектора” як політичної партії та масової громадської організації може бути ще більша історична місія. Йдеться про завершення національної революції, про зміну системи влади, про побудову української національної держави (УССД) – рідний дім для всіх громадян України. Я вірю, що міцне опертя “Правого сектора” на шевченківську національну ідею, на український націоцентризм, на державницьке мислення і механізми національного народовладдя – таки дозволять здійснити цю віковічну мрію українського народу.



(1883 – 1973)













Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова
Роwеrеd bу Аgеd Prоgrаmmеr SіMаn СMS 1.4